У чому небезпека добровільної згоди на збір і обробку …
stopgender 15/04/2012 05:07:04
З кінця 2011 р. по всій країні розпочалась кампанія зі збору згоди на обробку персональних даних громадян України, що охопила всі підприємства, установи, навчальні заклади, аж до дитячих садків і ясел. Збирачі згоди стверджують, що відповідно до Закону України № 2297-VI від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», ведення бухгалтерського, податкового, статистичного чи кадрового обліку нібито стало незаконним без нашої згоди. Однак, поглянемо, чи це так, і що відбувається насправді. У керівних системах, системах зберігання і обробки даних (різних базах даних, картотеках, обліках і т.д.) кожна людина представлена у вигляді персональної інформації. До цих пір будь-яка людина, адаптуючись до життєвих умов, керуючись своєю волею, самостійно розпоряджалася своїм життям, що неминуче призводило до зміни персональної інформації про неї і відбивалося в системах зберігання інформації. Наприклад, зміна роботи, одруження, народження дитини, придбання житла, продаж машини і т.д. – всі ці дії залежали від волі людини і відображалися в системах обліку персональних даних. Тобто до недавнього часу адаптація та зміна персональних даних залежали від волі людини і без неї не здійснювалися. Важливо відмітити, як вищезгаданий Закон визначає, що таке обробка персональних даних. Виявляється, що ця обробка включає в себе не тільки збір та зберігання, а й адаптацію, зміну, використання та поширення персональних даних, які представляють собою будь-яку інформацію про людину. Тобто якщо ми даємо згоду на обробку персональних даних, то ми погоджуємося на їхню адаптацію, зміну і використання, у тому числі ми даємо згоду на використання наших персональних даних вже змінених системою. У цій ситуації система зберігання даних фактично стає системою управління вашими даними. У разі отримання нашої цілковитої згоди всі зміни будуть здійснюватися без нашого відома. В цій системі взаємин вже не ми будемо приймати рішення у життєво важливих питаннях, а отримаємо готовий результат «обробки». Неважко здогадатися, які можливості відкриває така система управління персональними даними. Наприклад, вам призначать місце роботи на шкідливому виробництві, оскільки у вас міцне здоров’я і ви не належите до вищих верств суспільства. Тоді приймуть рішення відібрати у вас одне з двох дітей, тому що ваш дохід на цьому виробництві не дозволить дати повноцінне виховання обом дітям. Сенс отримання згоди на обробку персональних даних полягає у тому, що в разі його отримання такий варіант подій робиться законним, адже „в демократичній державі джерелом влади є народ”, точніше, воля народу. Ці побоювання знаходять підтвердження в існуючому законодавстві. Зверніть увагу, що вперше регулювання відносин між суб’єктами, що стосується персональних даних, з’явилося в 1992 році в Законі «Про інформацію» № 2657-12 від 02.10.1992 р., за яким «Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, окрім випадків, передбачених законом». Також ст. 32 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР вказує: «Не допускається збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, лише в інтересах національної безпеки, економічних благ та прав людини. Зазначені норми введені більш десяти років тому, і весь цей час для потреб бухгалтерського, податкового, статистичного обліку збиралася персональна інформація про громадян без їх письмової згоди. Це було законно, тому що різні види обліку відносилися до «випадку, визначеного законом». Виходить, що з кінця 2011 року «випадок» вже перестав бути таким, хоча в законодавчому регулюванні нічого не змінилося. Це – по-перше. По-друге, політика застосування штрафних санкцій чітко вказує на важливість виконання того чи іншого закону. Давайте порівняємо: стаття 188-10 Адміністративного кодексу за порушення у сфері контролю якості медичних засобів накладає штраф до 340 грн.;стаття 188-18 за порушення у сфері ядерної та радіаційної безпеки – штраф до 1700 грн.; стаття 191 за порушення зберігання, носіння, перевезення вогнепальної зброї і боєприпасів – штраф до 85 грн. А ось за ухилення від реєстрації баз персональних даних передбачено штраф від 8500 до 17000 грн. Іншими словами, з вище наведених даних можна зробити висновок, що здоров’я громадян, їх безпека, в тому числі і ядерна, – ніщо в порівнянні з веденням бухгалтерського обліку. Очевидно, що мова йде не про бухгалтерський або якийсь інший нешкідливий облік, але про створення системи управління людиною.
Шановні співвітчизники!
Духовні старці давно попереджали, що в останні часи людей будуть зваблювати за допомогою «підступної брехні і жахливого обману». Якщо у відповідь на будь-яку пропозицію дати згоду на обробку персональних даних, ви не бажаєте давати генеральну довіреність на управління собою, а хочете розпоряджатися своїм життям самостійно, то можна заповнити нижчеподані заяви.
Зразок заяви про відмову на добровільну згоду використання персональних даних:
кому: __________________________
Заява.
Я, _____________________________________________, стосовно надання мною згоди на обробку персональних даних для цілей ведення бухгалтерського, податкового та кадрового обліку, керуючись:
- ст. 32 Конституції України, згідно з якою «не допускається збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, лише в інтересах національної безпеки, економічних благ та прав людини»;
- ст. 11 Закону України «Про інформацію», згідно з якою «забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом»;
- абз. 5 п. 2 ст. 8 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», згідно з яким особа має право «пред’являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом».
- п. 6 ст. 6 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», згідно з яким «не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»,
ЗАЯВЛЯЮ:
Я не даю згоди на обробку моїх персональних даних, а для ведення бухгалтерського, податкового та кадрового обліку, що визначено відповідними законами України (в інтересах економічного добробуту), а також інших видів обліку, які передбачено законами України, моя згода законом не передбачена.
Дата _________ Підпис_______________
Для відкликання підпису:
Кому__________________________
ЗАЯВА
Цим повідомляю Вам, що я, __________________________, керуючись абз. 5 п. 2 ст. 8 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», згідно з яким я маю право «пред’являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом»,
відзиваю надану мною раніше згоду на обробку моїх персональних даних (вказівка на документ, яким давалась така згода).
Для цілей ведення податкового, бухгалтерського, статистичного обліку, оскільки вони здійснюються на підставі відповідних законів України, в інтересах економічного добробуту, моя згода законом не передбачена.
Ведення вищеперелічених обліків з використанням баз персональних даних здійснювалось Вами і раніше без порушення Конституції України.
Керуючись:
ст. 32 Конституції України від 28.06.1996 р., згідно з якою «не допускається збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особистість без її згоди, крім випадків, визначених законом, лише в інтересах національної безпеки, еконо-мічних благ та прав людини»,
та ст. 11 Закону України «Про інформацію» №2657-12 від 02.10.1992 р. в редакції від 13.01.2011 р., згідно з якою «забороняється збирання відомостей про особистість без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом»,
ЗАЯВЛЯЮ:
Я не даю згоди на обробку моїх персональних даних.
Закон України «Про захист персональних даних» тільки підтверждує означене положення:
п. 6 ст. 6 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних»: «Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Дата __________________ Підпис________________
Звернення до Президента
Президенту України
Януковичу В.Ф.
Шановний Вікторе Федоровичу!
Ми, громадяни України, дякуємо Вам, що Ви наклали вето на законопроект «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України». Цей закон, який мав запровадити чіпізацію , спричинив би реальну небезпеку для цілого українського народу: тотальний контроль людей, маніпуляцію особистими даними людини , загрозу для національної безпеки, релігійну дискримінацію і т. д.
Але, незважаючи на Ваше вето, ворог українського народу цю заборону підступно обійшов і свої лукаві наміри втілює далі через нові антиконституційні та антилюдські закони, які нищать суверенітет нашої держави і взагалі крадуть права кожного громадянина та обмежують його свободу.
З цього приводу знову звертаємось до Вас, пане Президенте, як гаранта Конституції з проханням забезпечити захист прав людей від беззаконня, що діється в Україні.
Сьогодні від усіх громадян за місцем їх роботи, чи навчання в урядових інстанціях або в навчальних закладах, вимагають подати заяву на згоду про збір та обробку персональних даних, згідно Закону України № 2297-VI від 01.06.2010 року «Про захист персональних даних». До тих, хто відмовляється «добровільно» дати згоду і підписати таку заяву, застосовується тиск. Людям погрожують накладанням штрафу та звільненням з роботи.
Відповідно до ст. 2 вищезгаданого Закону «Визначення термінів»: «згода суб’єкта персональних даних – будь яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи, щодо надання дозволу на обробку її персональних даних»,суперечить ст.32 ч.2 Конституції України, яка говорить :
« Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди …» .
Частина 6, ст. 6 Закону «Про захист персональних даних» - «Загальні вимоги про обробку персональних даних» каже, що «не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди», а ч. 8 ст. 6 того самого закону передбачає: «персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи». Ці дві частини статті 6 також взаємно суперечать одна одній.
Плодом цього закону для людини має бути цифровий ідентифікатор.
Теперішня ситуація в Україні є такою, що збір підписів про добровільне надання доступу до персональних даних відбувається підступно без достатньої попередньої поінформованості населення щодо того, з якою метою береться добровільна згода на обробку персональних даних (ст.12 «Про збір персональних даних» ч.2). У випадку, якщо суб’єкт персональних даних не захоче дати згоду на їх обробку, до нього будуть застосовані антиконституційні покарання.
Вимоги про збір персональних даних неправомірно зобов’язують і керівників юридичних організацій, яким невиконання вимог Закону «Про захист персональних даних» загрожує штрафом від 5000 до 17000 грн !
Подібні вимоги пред’являє і Податковий Кодекс, який зобов’язує подати заяву про присвоєння цифрового ідентифікатора. Нас переконують, що маємо альтернативу – облік за серією та номером паспорта. Фактично це не є альтернативою, тому що формується той самий цифровий ідентифікатор (десятизначний номер) тільки за іншим принципом. При присвоєнні ідентифікатора відбувається заміна Богом даного імені на комбінацію цифр. Ці питання стосуються духовного життя людини та її релігійних переконань.
Законодавці вже не вперше при прийнятті нових законів порушують Конституцію України, позбавляють людей прав і свобод, гарантованих Основним Законом.
Виникають питання: ми живемо в Конституційній державі чи тоталітарній? Держава дійсно поважає наші права, чи Конституція є тільки фікцією? Чи можна принижувати людську гідність і надану Богом та Конституцією свободу людини? Державні мужі бачать в людині творіння Боже, чи тільки піклуються про себе?
Якщо ми дійсно живемо в Конституційній державі, вищою цінністю якої являється людина, то пора вже нарешті довести це на ділі.
Про надзвичайну загрозу тоталітарного електронного контролю над людиною, її службовим та особистим життям вказав 06.09.2011 року Комітет сприяння боротьбі з організованою злочинністю та корупцією у Відкритому зверненні №353-3/К до Голови Верховної Ради України Литвина В.М.
В умовах, коли всіма інформаційними ресурсами в державі керують західні ОС (операційні системи) і СУБД (системи управління базами даних), вихідні коди яких відомі тільки виробникам, неможливо захистити державу та її громадян. Ніякі правоохоронні структури не можуть гарантувати інформаційну безпеку ні громадян, ані держави в цілому !
Швидкість та зручність електронного документообігу у порівнянні з великою небезпекою при цьому щодо прав і свобод людини та держави не є виправданням, щоб запровадити цю систему обов’язковою для кожної особи проти її на це згоди.
Тут є реальна небезпека, яка буде наслідком впровадження новітніх технічних досягнень. В життя держави, які спрямовані на обмеження свобод, наданих Богом, та приведуть до приходу антихриста.
У зв’язку з тим, що відбувається постійне порушення Конституційних прав людини при введенні в дію прийнятого Податкового Кодексу та Закону №2297-VI «Про захист персональних даних» і законів, які доповнють його (див. закон «Про доступ до публічної інформації» та ін. ) , просимо Вас, пане Президенте, як гаранта Конституції:
- накласти вето на вище згадані закони;
- створити незалежну спостережну комісію безпартійних громадян України, які будуть об’єктивно інформувати громадськість чи не порушуються конституційні та людські права в Парламенті ще перед прийняттям нових законів;
- вжити заходів щодо захисту прав людей та можливості жити і діяти без цифрових ідентифікаторів, щоб запобігти актам непокори.
- також вимагаємо зняття з посад та адекватне покарання тих, які навмисне порушують Конституцію України і обманюють населення з метою контролю та маніпуляції, провадячи народ до втрати свободи та новітньої тоталітарної системи;
З повагою, ……………..
Шановні співвітчизники!
Духовні старці давно попереджали, що в останні часи людей будуть зваблювати за допомогою «підступної брехні і жахливого обману». Якщо у відповідь на будь-яку пропозицію дати згоду на обробку персональних даних, ви не бажаєте давати генеральну довіреність на управління собою, а хочете розпоряджатися своїм життям самостійно, то можна заповнити нижчеподані заяви.
Зразок заяви про відмову на добровільну згоду використання персональних даних:
кому: __________________________
Заява.
Я, _____________________________________________, стосовно надання мною згоди на обробку персональних даних для цілей ведення бухгалтерського, податкового та кадрового обліку, керуючись:
- ст. 32 Конституції України, згідно з якою «не допускається збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, лише в інтересах національної безпеки, економічних благ та прав людини»;
- ст. 11 Закону України «Про інформацію», згідно з якою «забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом»;
- абз. 5 п. 2 ст. 8 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», згідно з яким особа має право «пред’являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом».
- п. 6 ст. 6 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», згідно з яким «не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»,
ЗАЯВЛЯЮ:
Я не даю згоди на обробку моїх персональних даних, а для ведення бухгалтерського, податкового та кадрового обліку, що визначено відповідними законами України (в інтересах економічного добробуту), а також інших видів обліку, які передбачено законами України, моя згода законом не передбачена.
Дата _________ Підпис_______________
Для відкликання підпису:
Кому__________________________
ЗАЯВА
Цим повідомляю Вам, що я, __________________________, керуючись абз. 5 п. 2 ст. 8 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», згідно з яким я маю право «пред’являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом»,
відзиваю надану мною раніше згоду на обробку моїх персональних даних (вказівка на документ, яким давалась така згода).
Для цілей ведення податкового, бухгалтерського, статистичного обліку, оскільки вони здійснюються на підставі відповідних законів України, в інтересах економічного добробуту, моя згода законом не передбачена.
Ведення вищеперелічених обліків з використанням баз персональних даних здійснювалось Вами і раніше без порушення Конституції України.
Керуючись:
ст. 32 Конституції України від 28.06.1996 р., згідно з якою «не допускається збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особистість без її згоди, крім випадків, визначених законом, лише в інтересах національної безпеки, еконо-мічних благ та прав людини»,
та ст. 11 Закону України «Про інформацію» №2657-12 від 02.10.1992 р. в редакції від 13.01.2011 р., згідно з якою «забороняється збирання відомостей про особистість без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом»,
ЗАЯВЛЯЮ:
Я не даю згоди на обробку моїх персональних даних.
Закон України «Про захист персональних даних» тільки підтверждує означене положення:
п. 6 ст. 6 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних»: «Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Дата __________________ Підпис________________
Звернення до Президента
Президенту України
Януковичу В.Ф.
Шановний Вікторе Федоровичу!
Ми, громадяни України, дякуємо Вам, що Ви наклали вето на законопроект «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України». Цей закон, який мав запровадити чіпізацію , спричинив би реальну небезпеку для цілого українського народу: тотальний контроль людей, маніпуляцію особистими даними людини , загрозу для національної безпеки, релігійну дискримінацію і т. д.
Але, незважаючи на Ваше вето, ворог українського народу цю заборону підступно обійшов і свої лукаві наміри втілює далі через нові антиконституційні та антилюдські закони, які нищать суверенітет нашої держави і взагалі крадуть права кожного громадянина та обмежують його свободу.
З цього приводу знову звертаємось до Вас, пане Президенте, як гаранта Конституції з проханням забезпечити захист прав людей від беззаконня, що діється в Україні.
Сьогодні від усіх громадян за місцем їх роботи, чи навчання в урядових інстанціях або в навчальних закладах, вимагають подати заяву на згоду про збір та обробку персональних даних, згідно Закону України № 2297-VI від 01.06.2010 року «Про захист персональних даних». До тих, хто відмовляється «добровільно» дати згоду і підписати таку заяву, застосовується тиск. Людям погрожують накладанням штрафу та звільненням з роботи.
Відповідно до ст. 2 вищезгаданого Закону «Визначення термінів»: «згода суб’єкта персональних даних – будь яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи, щодо надання дозволу на обробку її персональних даних»,суперечить ст.32 ч.2 Конституції України, яка говорить :
« Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди …» .
Частина 6, ст. 6 Закону «Про захист персональних даних» - «Загальні вимоги про обробку персональних даних» каже, що «не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди», а ч. 8 ст. 6 того самого закону передбачає: «персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи». Ці дві частини статті 6 також взаємно суперечать одна одній.
Плодом цього закону для людини має бути цифровий ідентифікатор.
Теперішня ситуація в Україні є такою, що збір підписів про добровільне надання доступу до персональних даних відбувається підступно без достатньої попередньої поінформованості населення щодо того, з якою метою береться добровільна згода на обробку персональних даних (ст.12 «Про збір персональних даних» ч.2). У випадку, якщо суб’єкт персональних даних не захоче дати згоду на їх обробку, до нього будуть застосовані антиконституційні покарання.
Вимоги про збір персональних даних неправомірно зобов’язують і керівників юридичних організацій, яким невиконання вимог Закону «Про захист персональних даних» загрожує штрафом від 5000 до 17000 грн !
Подібні вимоги пред’являє і Податковий Кодекс, який зобов’язує подати заяву про присвоєння цифрового ідентифікатора. Нас переконують, що маємо альтернативу – облік за серією та номером паспорта. Фактично це не є альтернативою, тому що формується той самий цифровий ідентифікатор (десятизначний номер) тільки за іншим принципом. При присвоєнні ідентифікатора відбувається заміна Богом даного імені на комбінацію цифр. Ці питання стосуються духовного життя людини та її релігійних переконань.
Законодавці вже не вперше при прийнятті нових законів порушують Конституцію України, позбавляють людей прав і свобод, гарантованих Основним Законом.
Виникають питання: ми живемо в Конституційній державі чи тоталітарній? Держава дійсно поважає наші права, чи Конституція є тільки фікцією? Чи можна принижувати людську гідність і надану Богом та Конституцією свободу людини? Державні мужі бачать в людині творіння Боже, чи тільки піклуються про себе?
Якщо ми дійсно живемо в Конституційній державі, вищою цінністю якої являється людина, то пора вже нарешті довести це на ділі.
Про надзвичайну загрозу тоталітарного електронного контролю над людиною, її службовим та особистим життям вказав 06.09.2011 року Комітет сприяння боротьбі з організованою злочинністю та корупцією у Відкритому зверненні №353-3/К до Голови Верховної Ради України Литвина В.М.
В умовах, коли всіма інформаційними ресурсами в державі керують західні ОС (операційні системи) і СУБД (системи управління базами даних), вихідні коди яких відомі тільки виробникам, неможливо захистити державу та її громадян. Ніякі правоохоронні структури не можуть гарантувати інформаційну безпеку ні громадян, ані держави в цілому !
Швидкість та зручність електронного документообігу у порівнянні з великою небезпекою при цьому щодо прав і свобод людини та держави не є виправданням, щоб запровадити цю систему обов’язковою для кожної особи проти її на це згоди.
Тут є реальна небезпека, яка буде наслідком впровадження новітніх технічних досягнень. В життя держави, які спрямовані на обмеження свобод, наданих Богом, та приведуть до приходу антихриста.
У зв’язку з тим, що відбувається постійне порушення Конституційних прав людини при введенні в дію прийнятого Податкового Кодексу та Закону №2297-VI «Про захист персональних даних» і законів, які доповнють його (див. закон «Про доступ до публічної інформації» та ін. ) , просимо Вас, пане Президенте, як гаранта Конституції:
- накласти вето на вище згадані закони;
- створити незалежну спостережну комісію безпартійних громадян України, які будуть об’єктивно інформувати громадськість чи не порушуються конституційні та людські права в Парламенті ще перед прийняттям нових законів;
- вжити заходів щодо захисту прав людей та можливості жити і діяти без цифрових ідентифікаторів, щоб запобігти актам непокори.
- також вимагаємо зняття з посад та адекватне покарання тих, які навмисне порушують Конституцію України і обманюють населення з метою контролю та маніпуляції, провадячи народ до втрати свободи та новітньої тоталітарної системи;
З повагою, ……………..
