Clicks5
NewsLetters

Пошук визнання

Ісус зробив кілька чудес, щоб довести свою силу. Але цим Він прагнув для людини найбільшого добра – щоб пізнала Божу любов, навернулася і була спасенна. А в нас є все навпаки, бо коли ми зробимо якесь добро, то прагнемо визнання і похвали. Якщо нас ніхто не оцінить, ми сумні, що нас не похвалили.
Чому це так? Бо в нашій порушеній гріхом природі закодована програма шукання самого себе, а не Божої волі. А ще тяжче людина переживає, коли зробить щось добре і за це її скартають. Але Бог допускає це заради нашого очищення. Хоче, щоб ми вчилися покори. Наприклад, коли людина зробить якусь вагому річ, то мусить рахуватися з тим, що хтось інший з заздрості почне нищити це діло, хоча йдеться про Божу річ. Тоді треба бути як жебрак: хай навіть мене висварять, але Божу річ буду оберігати. Треба сказати собі: «Добре, це упокорення було для мене за мою гордість, але головне, щоб Божа справа була врятована».
Ісус каже: «Коли твориш милостиню, хай не знає твоя лівиця, що робить правиця». І додає: «Якщо люди будуть хвалити тебе за добрі вчинки, ти вже дістав свою нагороду». Але мусимо рахуватися з тим, що така позиція «старій людині» не подобається – вона радше хотіла б, щоб інші її подивляли. Але все ж правдивої покори не навчимося за один день, і навіть за рік.

Візантійський Вселенський Патріархат