Clicks1
NewsLetters

Роздуми над Словом Життя 1Йо. 3,24

Хто Його заповіді зберігає, той і перебуває в Нім, а Він у ньому;
і ми знаємо, що Він у нас перебуває, від Духа, що його Він дав нам.


У цьому слові життя також наголошується на зберіганні Божих заповідей. Тут здійснюється: хто їх зберігає, той перебуває в Бозі, а Бог в ньому. Цю правду Ісус підкреслив словами: «Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло». Ввечері перед своєю смертю Ісус сказав: «І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас. Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об'явлю Себе» (Йо. 14, 20-21).

Апостол Йоан свідчить з власного досвіду, що Божу присутність в нас пізнаємо з того, що Він дав нам свого Духа. Апостол Павло наголошує: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить». Це діє також і навпаки: Хто належить Ісусові, той має Його Духа.

Добре було б прочитати 5, 6 і 7 глави Євангелія від Матея, де зібрано багато Христових заповідей.
Справжній сенс заповідей – це створення умов для того, щоб Бог міг перебувати в нас, а ми в Ньому. Тому також ми повинні знайти собі час для молитви, тобто для Бога і для своєї безсмертної душі. Без молитви важко говорити про любов до Бога і про любов до ближнього.

Візантійський Вселенський Патріархат