Мова
Перегляди
2
NewsLetters

Слово Патріарха Іллі на неділю Закхея

У Євангелії на сьогоднішній день написано, що Ісус увійшов в Єрихон і проходив через нього. Тоді Боже слово каже: «А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий» (Лк. 19,2). Цей чоловік фактично був головним скарбником у всьому Єрихоні. Про Ісуса він вже чув багато розповідей, тому «бажав бачити Ісуса, хто Він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту». Що ж він зробив, щоб побачити його? Побіг він наперед і виліз на смоківницю,…бо Ісус мав проходити тудою». Закхей шукав і скористався можливістю, щоб зустрітися з Ісусом. Тепер запитаймо себе: що маємо робити ми, щоб зустрітися з Ісусом? З живим Христом людина може зустрітися на духовних науках або через свідчення людей, які живуть з Ісусом (але потім потрібно підтримувати з ними зв'язок). Тобто ми повинні йти туди, де можемо зустрітися з Ісусом. Закхей є для нас в цьому прикладом.
А що було далі? «Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: „Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі”». Отож Він поглянув на нього і звернувся до нього особисто. Ісус виконував волю Небесного Отця, а Його воля ‒ щоб усі спаслися. Бог вкладає в серця багатьох людей ласку, необхідну для спасіння, але людина мусить зробити певний крок віри. Коли його зробить, Бог дасть наступну ласку.
Як зреагував Закхей на запропоновану ласку? Він не сказав: «Але мені тут дуже добре на цьому дереві. Чому я повинен злазити?» Він не сказав нічого подібного, але «швидко зліз і радо прийняв Його». Якою була реакція оточуючих? «Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: „До чоловіка грішника зайшов у гостину!”» А тоді відбулося щось дуже важливе. «Закхей встав і промовив: „Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо”. Ісус же сказав до нього: „Сьогодні на цей дім зійшло спасіння…”»
Закхей був митником. Євреї погорджували митниками, бо вони відбирали у них гроші і служили Риму. Насправді це були гендлярі і шахраї. Ісус не сказав йому: «Ти злодій! Спершу покайся! Адже Я не буду псувати своє ім'я, свій імідж, заходячи у твій дім. Ти ж бачиш, що тут є критики ‒ фарисеї ‒ і вони нарікають. Тепер мусиш публічно сказати: „Я каюся”, і аж тоді Я увійду в твій дім!». Цього Ісус від нього не вимагав. І хоча багато хто згіршився, все ж Він увійшов до його дому. І навіть потім не сказав Закхею: «Але тепер ти вже повинен покаятися. Роздай половину свого майна!». Так перед тим Він сказав багатому юнакові: «Продай усе, що маєш, роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за Мною» (Лк. 18,22). А Закхею нічого такого не сказав. Ісус увійшов до його дому. Це також приклад для нас. Коли ми приймемо Ісуса, Бог дарує нам свою ласку, а ми в її світлі побачимо з перспективи вічності різні рівні життєвих цінностей. Тоді, будучи в правді, пізнаємо, яке ставлення ми повинні мати до багатства матеріального і духовного. Закхей пережив це, а тому каже: «Господи, я злодій, я крав. Але тепер хочу це виправити, хочу це повернути».
Один чоловік недавно сказав мені: «Я повинен повернути один ніж, який я вкрав ще будучи хлопчиком». На це я відповів йому, що іноді не треба повертати все так, як було вкрадено. Звичайно, що можна повернути, і треба повернути, але є речі, які вже навіть неможливо повернути. Що робити в такому випадку? На молитві просити і питати Бога, що робити. Існує можливість, що замість вкраденої речі, можна дати милостиню на Боже Царство, наприклад, на місію... Бог знає, що це є винагородженням моєї крадіжки. Гірше, якщо людина навіть не думає про це. Ісус нікого не змушував. Людина повинна сама хотіти. А коли потім отримає світло, то вже в ньому діє і усвідомлює: «Адже я і так стільки всього не потребую».
Речі, які маємо, повинні служити нам, і ми не маємо бути їхніми рабами. Наприклад, хтось купить собі гарну машину, але потім зробить аварію і через ту шкоду, яка сталася, мало не дістане інфаркт. Я радше би сказав йому: «Нерозумна людино! Дякуй Богу, що ти живий!» Але він не може перенести, що на машині трохи подряпався лак... «Значить, машина має більшу вартість, ніж твоє життя?» Таке хворобливе мислення мають деякі люди. Власне, воно є у кожного з нас ‒ у когось більше, у когось менше. Тому ми повинні пам'ятати, що у гріб не візьмемо з собою ні копійки. Просімо Бога, щоб дав нам справжню мудрість, щоб ми вміли використовувати речі для нашого добра і добра наших ближніх. Тоді, коли прийде смерть, будемо помирати з миром, якого бракує людям, що є прив'язані до речей.
Скільки вбивств стається через майно! Скільки заздрості, що той чи інший політик має мільйонні доходи... І що з того, що їх має, якщо, наприклад, зрадив свою совість, свій народ...? Для чого це йому буде, якщо його діти або онуки захворіють на СНІД або стануть залежними від наркотиків?... Справжнє щастя неможливо купити за гроші. Якщо б ми уважніше спостерігали за життям багатих людей, то в багатьох випадках мусіли б констатувати, що за мамоною приховується демон. Людина не бачить нічого іншого, як тільки гроші, гроші, гроші... А якою буде її вічність?
Гроші повинні служити нам, а не ми грошам. Закхей також був багачем, але Бог дав йому справжнє пізнання, і потім він роздав половину свого майна, а кого скривдив, кількакратно йому це винагородив. Цей чоловік є прикладом для нас, щоб ми не прив’язувалися до того, що вважаємо своїм. У нього це було матеріальне багатство, але після зустрічі з Ісусом він був готовий від нього відмовитися. Він сказав: «Половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк. 19,8). Який підприємець зробив би щось подібне? Але крім того, є питання, чи ті убогі люди дійсно правильно використали б подароване майно.
Як використовувати майно для Царства Божого? На жаль, поки що люди уміють використовувати його переважно для його знищення. На щастя, ми не мусимо вирішувати цю проблему. Але, звичайно, що нас стосуються слова Ісуса: «Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі». Йдеться про те, щоб на молитві ми зуміли злізти з тої своєї «смоківниці», на якому ми перебуваємо (зі свого погляду, бажань, планів), і щоб своїм духом зустрілися з Христом та були з Ним, бо сьогодні Він «має бути в твоєму домі». Отож ми не маємо залишатися на «смоківниці», якщо нас чекає Ісус. Ми повинні бути з Ним, щоб віддати Йому в розпорядження все, що маємо.
Ісус кличе кожного, але не кожен охочий поставити Ісуса на перше місце і віддати Йому все ‒ не тільки матеріальне багатство, але й багатство своїх думок, уяв і планів, до яких часто прив’язний більше, ніж до матеріальних речей. Їх людина віддасть і має спокій, але з тією душевною мамоною набагато гірше ‒ її людина відразу забирає назад і тримається своїх уяв чи бажань довгі роки. Але і це ми повинні знову і знову віддавати Ісусу, щоб відділитися від цього і так цілковито та правдиво навіки належати Йому.
Нехай в цьому буде для нас підбадьоренням митник Закхей. Нехай Бог дасть нам ласку, щоб ми поставили Ісуса на перше місце у своєму житті, а все інше підпорядкували Його святій волі.

Візантійський Вселенський Патріархат