Clicks5

Роздуми над Словом Життя І Кор. 11,31-32


«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зі світом»

Під час молитовних зупинок ми поступово відкривалися Божому слову, щоб воно на нас діяло. Це було послання до Римлян, 7-а глава, де говориться про Божий закон, а також про інший закон ‒ закон гріха. Закон Божий святий. Ми визнаємо це, а все ж порушуємо його. Який вихід? Тільки один ‒ покаяння. А в чому полягає покаяння? В тому, що я зізнаюсь перед собою у гріху. У Першому посланні до Коринтян написано: «Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили». Але з цим судом, з цією правильною самокритикою, ми не можемо залишитися на півдорозі. І Юда судив себе самого, але у відчаї закінчив як самогубець. Справжнє судження самого себе має бути пов'язане з вірою в те, що за мої гріхи заплатив Ісус Христос. Тобто я віддам свої гріхи Йому, під силу Його крові. А тоді здійснюється: «Якщо ми ходимо у світлі, кров Христа очищає нас від кожного гріха».
Прикладом правдивого покаяння є розбійник на хресті. Він визнав свій гріх і сказав: «Ми терпимо справедливо». Але потім він звернувся до Ісуса, визнав, що Ісус є Спасителем, і попросив, щоб Він прийняв його до Свого Царства.
Якщо нас спіткають якісь терпіння, то маємо їх з вдячністю прийняти, навіть якщо терпимо несправедливо, і усвідомити, що це наше чистилище за інші гріхи, за які ми ще не надолужили. Бог простив нам їх, коли ми жаліли за них, але не досить після сповіді помолитися коротку молитву. Гріх прощений, але він уразив нашу душу і порушив наше відношення до Бога, як каже Господь Ісус: «Хто грішить, є рабом гріха» (Ів. 8,34). Щоб звільнитися від гріхів і відновити наше відношення до Бога, треба надолужити за них через приймання терпінь, добрі вчинки і наслідування Христа. Інакше, якщо б ми померли і гріхи були б нам прощені, але не були б надолужені, нас чекає очисне терпіння в чистилищі. Адже коли ми грішимо, то відкриваємося певному духу, наприклад, духу себежалю, заздрості, мстивості, нечистоти, мамони, жадібності, гордості. З’єднання з таким духом обманює і ранить душу. Щоб настало оздоровлення, ми потребуємо не тільки отримати прощення провини, але й пройти процесом зцілення. Це відбувається якраз тоді, коли ми терпеливо приймаємо наші хрести і терпіння, що також зміцнює наше відношення до Господа Ісуса. Коли цього не робимо, а тільки ходимо до сповіді, але не боремося з гріхом, то гріх розростається і приводить нас до внутрішнього рабства, так що ми до нього звикаємо і стаємо сліпими на нього. Отож, кого Бог любить, як каже Писання, того відвідує з хрестом, щоб позбавити нас мук в чистилищі, яка каже святий Августин: «Боже, тут, на Землі, ріж мене і бий, але врятуй від мук у вічності». Отож, коли Бог нас судить, це є для нашого добра і з любові до нас, навіть якщо ми цього не розуміємо. Тому Божі суди є для нас самих найбільшим добродійством. Зрештою, ми зупиняємося 7 разів на день і розбуджуємо жаль. Слова Псалма вказують на те, що ми повинні сім разів на день дякувати Богу за Його справедливі суди: «Хвалитиму Тебе сім раз на день за Твої присуди справедливі» (Пс. 119,164).

Візантійський Вселенський Патріархат