Clicks6
NewsLetters
ВВП: Три листи про чистоту серця (Другий лист ‒ особам, які живуть у подружжі) Говорити про сексуальність так, як її подають мас-медіа і західна псевдокультура ‒ це означає прийняти їхні помилков…More
ВВП: Три листи про чистоту серця (Другий лист ‒ особам, які живуть у подружжі)

Говорити про сексуальність так, як її подають мас-медіа і західна псевдокультура ‒ це означає прийняти їхні помилкові, декадентські погляди.

Культурна Європа і Америка базувалися на християнському фундаменті. Основною клітиною завжди була здорова сім’я, заснована на довічній подружній вірності і нерозлучності. Святий Володимир владарював над Київською Руссю. Коли він прийняв християнство, то відпустив трьох своїх жінок та рабинь і до самої смерті залишався вірним одній дружині.

Ісус сказав про шлюб: «Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом» (Мт. 19,5), одним єством. «Що Бог з’єднав, людина хай не розлучає» (Мт. 19,6). Тому подружжя піднесене до рівня Святої Тайни і пов’язане з нерозривністю. Коли чоловік і жінка дають присягу перед Богом і укладають шлюб, то обіцяють, що будуть разом переносити добро і зло аж до смерті.

Коли Ісуса запитали, чому Мойсей дозволив відпускати дружину і давати їй розвідний лист, Він відповів, що причиною цього була жорстокість людського серця.

У російській народній пісні «Степь да степь кругом» помираючий чоловік далеко від дому подумки прощається зі своєю дружиною і дивиться на обручку. Знаючи про близьку смерть, він визнає перед Богом, що все життя залишався вірним своїй дружині.

У східних слов’янських народах, як і за часів Христа, діти отримують, крім хресного імені, ім’я свого батька. Наприклад, сина називають Андрій Іванович, доньку ‒ Оксана Іванівна і т.д. Це підкреслює авторитет батька. Чоловік повинен бути главою сім’ї, а дружина ‒ серцем. Як мати, вона створює атмосферу домашнього затишку, самовідданої любові. Батьківська любов пов’язана з жертвою, яку матір повинна приносити щодня, і не тільки вона, але й відповідальний християнський батько.

Розпад сім’ї не лише завдає великої травми душі та психіці дітей, але й для подружжя є образом смерті. Тому дві з Божих Заповідей Декалогу приділяють увагу цьому питанню.

Уже понад півстоліття майже всі фільми, особливо західні, програмують в мисленні молодого покоління думку, що розлучення ‒ це вирішення всіх проблем, і воно стало майже модою. Ми пожинаємо плоди цього згубного мислення ‒ море страждань, особливо невинних дітей. До того ж, розлучення завдає і економічної шкоди.

Сьогодні в Інтернеті діти вже дивляться деморалізаційні програми, які їх морально псують. А найжахливіше ‒ що ці збочення тепер їм нав’язують прямо в школі через так зване сексуальне виховання. Їх навіть мотивують до т.зв. гормональної терапії і операції по зміні статі. Це найтяжчі злочини проти молодого покоління! Тому необхідні зміни! У школі дітей потрібно мотивувати до здорових і моральних засад для майбутнього життя.

Найважчі злочини проти батьків і дітей сьогодні узаконюються наддержавними договорами, відображеними у державних законах! Ідеться про легалізацію викрадання дітей з сімей. Ця організована наддержавна злочинність веде до самоліквідації окремих народів. В рамках справжньої реформи, яка стосується сімейної політики, всі ці антизакони повинні бути скасовані і, крім того, замінені новими, справедливими законами, що гарантують справжні батьківські права. Якщо Україна та інші держави не зроблять просімейну політику пріоритетом, це призведе до поступового самогубства їхнього власного народу!

Корінь перелюбу ‒ це нечисте мислення і мріяння, до якого найбільше спонукає порнографія, нечисті фільми… Апостол вказує на нашу велику гідність, про яку ми часто забуваємо: «Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде! Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Хто ж пристає до Господа, є з Ним одним духом. Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом» (1 Кор. 6,15-18).

Сексуальність була відділена від любові і плідності. У шлюбі чоловік і жінка повинні дозрівати до відповідального батьківства і материнства, з одного боку, через те, що передають природне життя, а з іншого боку – через те, що як християнське подружжя забезпечують дітям через Святе Хрещення прищеплення до Божого життя. Потім вони повинні по-справжньому виховувати дітей, не тільки словом, але й прикладом. Полігамія і позашлюбне співжиття, перелюб і розлучення є важкою провиною проти Таїнства Подружжя.

Бог, Який створив людину, також дав порядок передачі життя. Мужчина має близько мільйона крихітних клітин, званих сперматозоїдами. Коли один з них при подружньому співжитті запліднить яйцеклітину жінки, через 9 місяців народиться дитина. Вражаюче, що в маленькій, майже невидимій для людського ока клітині вже закладена головка дитини, її руки, ноги, очі, навіть подібність і риси характеру, при чому не тільки від батька ‒ якості успадковуються також від прабатьків, які жили в далекому минулому.

Ми живемо в часи технологічного розвитку. Електроніка може зберігати багато інформації в мініатюрному просторі і знову швидко знаходити її. Але прогресом часто зловживають для самознищення людства. Просувається штучний інтелект, вводяться мережі 5G, плануються наночіпи, які повинні контролювати людину і перетворити її в біоробота, позбавленого будь-якої свободи. І все ж ця наука, корисна в багатьох відношеннях, при усій її досконалості не здатна зробити навіть звичайне зерно пшениці так, щоб воно було живим і передавало життя згідно з вкладеними в нього генетичними кодами. Вся електроніка і всі людські технології в порівнянні з живою насіниною ‒ це всього лиш іграшка.

Як під серцем матері розвивається дитина? Мати не впливає на це своїм плануванням. Вона не визначає: тепер повинна розвиватися голова, рука, нога… Вона нічого для цього не робить. Всі ці закони дані Богом, а не людиною чи якоюсь випадковістю. Вони реалізуються на певних етапах, і мати не впливає на це своєю волею. Це трагедія, що існують «ліки», за допомогою яких свідомо втручаються в розвиток дитини, при чому негативно, або навіть речовини, якими через абортивні таблетки вбивають ненароджену дитину!

Дар передачі життя Бог вклав також у тварин. Тварини мають тіло, наділене чуттями, але в них немає безсмертної душі і духа, як у людини.

У момент зачаття Бог діє і вкладає в живу матерію дух. Цим людина подібна до Бога. Людина зі своїм людським тілом буде жити тут, на Землі, можливо, 70-80 років. Потім вона помре, але людський дух безсмертний. Тому ми називаємо Бога своїм Отцем ‒ бо від Нього походить наше фізичне життя, яке Він дав нам через наших батьків, а також духовне життя, яке походить безпосередньо від Нього.

Народження дитини пов’язане з болем матері. Здорова дитина ‒ це великий дар. Однак, коли дитина народжується калікою, хрест, пов’язаний з цим, може обернутися у велике благо.

У молодого подружжя друга дитина, син, народився інвалідом. Цей життєвий хрест поєднав подружжя в жертовній любові. Сім’ї їхніх однолітків по сусідству поступово розлучалися, але їхня взаємна любов у цій жертві глибоко скріпла. Вони щасливі, щасливі і двоє їхніх дітей.

Трагедією є те, що сьогодні систематично руйнується здоров’я вже у маленьких дітей. Відразу після народження їм вводять шкідливі вакцини, які ослаблюють їхній імунітет або викликають такі захворювання, як аутизм та інші; деякі діти навіть помирають від вакцин.

Лікарі з духом абортів змушують майже кожну жінку, яка очікує дитину, зробити аборт. Особливо при третій або четвертій дитині буквально погрожують, що жінці необхідно зробити аборт, інакше народиться дитина зі синдромом Дауна і тому подібне.

Жінка чекала другу дитину, перша народилася шляхом кесаревого розтину. Лікарка змушувала її зробити аборт. Психологічний тиск був дуже сильним. Мати захищалася і сказала, що перша дитина народилася у них лише за декілька років, і що це дійсно було чуло. Лікарка цинічно відповіла: «Тепер, якщо не зробите аборт, це ваше чудо залишиться без мами». Коли мати сказала: «Я знаю, що можу померти», лікарка буквально крикнула на неї: «Не тільки можете, але швидка допомога навіть не встигне вас відвезти!» Однак мати не піддалася тиску, і врешті в неї народилася здорова дитина.

Мудра аптекарка спілкувалася з молодими вагітними жінками, які повірили гінекологу, коли той переконував їх зробити аборт. Аптекарка, навпаки, підбадьорювала їх і вмовляла ні в якому разі не робити аборт. Згодом щасливі матері приїжджали до аптеки з візочками і показували своїх здорових народжених дітей.

Ставлення матері і батька до дитини

Молоді люди проходять періодом перехідного віку, періодом безвідповідальності, коли живуть у світі якоїсь ірреальності і хибного погляду на життя. Вони легко піддаються маніпуляції своїми ілюзіями. Потім, коли одружаться і з’явиться дитина, вони раптом опиняються в новій ситуації суворого самовиховання. Мрійлива дівчина через постійну турботу про дитину поступово стає самовідданою матір’ю, а безтурботний хлопець стає батьком, від якого залежить сім’я, і тому він повинен нести за неї повну відповідальність. Дитина хворіє, ночами плаче, батьки не можуть спати, звичний стиль їхнього життя з переглядом Інтернету і розвагами зведений до мінімуму або до нуля. У дитини свій розпорядок дня, через короткі інтервали часу вона мусить їсти, потім її потрібно переповивати, мити, а тоді знову вкладати спати. Вона стає центром життя і розбиває всі ілюзії новоспечених батьків.

Дві молоді мами ділилися досвідом. Та, в якої була більша дитина, вчила ту, в якої була новонароджена і яку виснажувала безперервна турбота про неї. Дитина навіть не давала батькам спати, голосно плакала і хотіла, щоб їй постійно приділяли увагу та носили на руках. Вона сказала їй: «Тобі це здається тяжким, бо ти все ще хочеш чогось свого, все ще думаєш про себе, про те, чого б ти хотіла, і тому тобі важко. Коли центром для тебе більше не буде твоє его, але тільки твоя дитина, а тебе вже немов зовсім не буде, ‒ тоді вже ніщо не буде для тебе важким». Цим фактично сказала їй, що вона повинна повністю відректися себе і жити тільки своєю дитиною. Це є справжня материнська любов.

Молода мати повинна усвідомити, що вона зобов’язана створювати домашній затишок для дитини і для свого чоловіка. Разом з батьком дитини вони творять взаємну єдність, атмосферу любові, в якій дитина може вирости зрілою особистістю. Дитині потрібні обоє батьків, подружжя мусить це глибоко усвідомити. Якщо в подружньому житті їх зустріне важке випробування і навіть почне приходити думка про розлучення, то вже в рамках відповідальності за дитину цю думку про розлучення вони навіть не повинні припустити! Якщо сталася кривда з одного чи з іншого боку, необхідно навчитися прощати один одному і самокритично усвідомлювати також свою провину, а не тільки бачити провину іншого. Так вчить нас Євангеліє. Сам Ісус, коли Його розпинали, взивав: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!».

У кризовий момент настало зранення у відносинах подружжя, і чоловік вирішив якнайшвидше піти, покинувши сім’ю. Коли дружина усвідомила це, дуже шкодувала, що стала причиною цього. Вона телефонувала йому, плакала, благала повернутися, але примиритися було не так просто. На наступний день вона дала телефон 4-річному синові, який почав умовляти тата, що вони чекають на нього, і розповідав йому, що вони разом з молодшим братиком зробили з кубиків і що хочуть це йому показати. Наступного дня тато повернувся і вже залишився.

Діти надзвичайно болісно переживають розлучення батьків. Чим більша гармонія між батьками, тим щасливіші діти, які відчувають справжній сімейний затишок. Коли батьки розлучаються і заводять нові стосунки, ту любов, яка повинна належати дітям, віддають іншій людині. Їхні власні діти позбавлені її, вони втрачають сімейний затишок і відчувають себе непотрібними, наче раптом стали перешкодою. Тому багато дітей опиняється на вулиці в різних компаніях і стають залежними від наркотиків, алкоголю, нечистоти і злочинності. Деякі навіть думають про самогубство. Все це ‒ наслідок втрати домашнього вогнища.

Як важливо, щоб молоді люди знали і дотримувалися мудрих та випробуваних принципів, які створювали здорові відносини у подружжі та сімейний затишок. Християнство виховувало такі принципи. Ісус Христос підніс шлюб до рівня Святої Тайни. Християнські подруги у церкві складають присягу перед Богом, що будуть разом переносити добро і зло аж до смерті.

Один з тисяч випадків подружньої вірності: Приблизно через 15 років подружнього життя у сім’ї з трьома дітьми захворіла дружина. Хвороба уразила спинний мозок, і її паралізувало на півтіла. Повертаючись з роботи додому, чоловік возив її у возику по вулиці. Коли в приватній бесіді його друг сказав йому: «Тобі треба знайти іншу жінку. Ти можеш знову одружитися, ти ще молодий. Навіщо жити з калікою?» – він запалав гнівом і сказав: «Хіба я не давав клятву перед Богом і перед людьми, що буду зносити з нею добро і зло аж до смерті? Крім того, я дав би поганий приклад нашим дітям, якби залишив їхню матір». Він дійсно залишився вірним своїй дружині до самої смерті.

Подружня любов має свої ступені. В юності переважає тілесна любов, згодом виникає глибока дружба, єдність душ, а в старості – і єдність духа. Літній чоловік свідчить: «Згадую свої дитячі роки. На нашій вулиці жила пара похилого віку. Він був уже сліпий, і вони практично не могли жити одне без одного. Одного дня він тихо помер. Вона вже не могла брати участь у похоронній процесії через похилий вік. Коли рідні повернулися з похорону, знайшли стареньку бабусю мертвою. На наступний день її поклали у відкриту могилу до її чоловіка».

Інші подруги виховали п’ятьох дітей. Їм було за шістдесят. Чоловік несподівано помер, а через кілька годин померла від горя і його дружина. Коли з їхнього родинного дому вийшла похоронна процесія, то несли дві труни. Спочатку йшли до місцевого храму, на місце, де вони кілька десятиліть тому, як молоде подружжя, складали присягу перед Богом, що ніколи не покинуть один одного. Потім їх несли з процесією з храму на кладовище і поклали у спільну могилу. Подружжя пройшло у своєму житті через багато страждань і випробувань, але вони були один для одного опорою, не покинули один одного. Хрести ще більше зміцнили їхні взаємні відносини жертовної любові. Сьогодні, на жаль, через вплив споживацького суспільства, гедонізму і цинізму руйнується не тільки щастя подружжя, але й сім’я як така. Цілі покоління наших християнських предків змогли до самої смерті зберегти свою довічну шлюбну присягу. Однак сьогодні все веде до повного руйнування сім’ї як основної клітини суспільства. Відчужена людина є нещасливою. На жаль, ця система сильно впливає на вас, сучасна молоде. Якщо бажаєте бути по-справжньому щасливими, ви повинні відділитися від цього обману різних теорій та ідеологій. В протилежному випадку вас чекає життєва трагедія.

Вдома і в школі дітей потрібно виховувати до відповідальності, чесності, справжнього героїзму, самопожертви, слухняності і поваги до батьків. Молодь повинна готуватися до відповідального життя в подружжі і батьківстві. Християнство має підкреслювати духовний вимір. Ні в якому разі зразком не може бути юність, спотворена пропагандою гріха з фальшивими ідеалами рок-зірок, поневолених наркоманією і збоченнями. Сексуальність має своє місце тільки в законному шлюбі. Сексуальність поза шлюбом – це сила, яка руйнує справжнє щастя і людські відносини. Це дійсно трагедія, що єзуїт Дж. Мартін і сучасний недійсний папа Бергольйо просувають церковну легалізацію содомії та інших моральних збочень. Необхідно повернутися до правдивої віри наших християнських предків, яка забезпечує справжню мораль та щастя тут і після смерті.

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі


28.09.2020

Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священиків та єпископів, які живуть у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і + Методієм. ВВП виник через необхідність захищати основні істини християнської віри від єресей та апостазії. Псевдопапу Бергольйо ВВП не визнає і йому не підпорядковується.