Clicks4

Роздуми над Словом життя Пс. 105,4

«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди»

У Псалмах часто повторюється, що ми повинні шукати Господа. Ми повинні шукати Його обличчя і Його силу, отож і Його всемогутність. Процес пошуку ‒ це болючий процес. Коли людина щось втратить, то має неспокій, душевний біль. Особливо, коли річ, яку втратила, є важлива чи цінна. Найціннішою річчю для нас є вічне життя. А це вічне життя Господь дав нам у Його Сині Ісусі Христі.

Шукати Господнє обличчя означає увійти в Божу присутність, усвідомити, що Бог мене бачить, а я цілковито Йому відкриваюся і знаю, що нема сенсу щось приховувати від Нього, бо Він усе знає.

Обличчя Його Сина, мого Відкупителя Ісуса Христа, шукаю також на молитві. Можу уявити собі Його обличчя, і то дуже живо та конкретно. Цей внутрішній образ є тим правдивіший, чим більш внутрішнє відношення до Нього я маю. Тому святі наголошували на роздумах у внутрішній молитві про Христові страждання, особливо на хресті. Вони мали три короткі гасла: бачу, чую, переживаю. В дусі вони бачили проколені руки Ісуса, і кров, яка з них тече. Вони чули болісні стогони і переживали з Ним Його біль. Деякі святі навіть отримали і т.зв. Христові стигми на руках, на ногах і на серці. Нам не потрібно прагнути мати ці стигми, але ми повинні прагнути внутрішнього з’єднання з Ісусом, запитувати себе: «Що Ти, Ісусе, витерпів задля мене, а що я задля Тебе?».

Не лише в молитві, але потім і в конкретному терпінні (душевному чи фізичному) ми повинні з’єднувати свій біль з болем Ісуса, переживати з Ним співрозп’яття так, що в даній ситуації зрікаємося своєї волі, своєї невіри, своїх докорів, але навпаки, дякуємо за це терпіння, бо знаємо, що воно може бути використане як чистилище на землі і може врятувати нас від чистилища після смерті. Одночасно воно може стати і джерелом місії для багатьох ‒ щоб вони навернулися з дороги смерті на дорогу життя. Як взивала одна свята: «Я б хотіла терпіти найбільші страждання аж до кінця світу, якщо б через це врятувалася хоча б одна душа». Нам не потрібно придумувати собі страждання, але потрібно з вірою його приймати. Звичайно, бувають ситуації, коли слід уникати терпіння, але якщо неможливо його уникнути, то маємо його прийняти, але з вірою та в єдності з терпінням Ісуса.

Що стосується зображення Христового обличчя, намальованого різними художниками, то воно не завжди веде нас до особистого відношення до Ісуса. Особливо сучасні художники, які не мають нічого спільного з внутрішнім відношенням до нашого Господа і Спасителя, неспроможні намалювати справжню ікону Христового обличчя. Якщо художник малює також нечисті картини чи займається окультними практиками і поганськими псевдорелігіями, або слухає декадентську музику і має духа світу, тоді намальований ним образ є для віруючих перешкодою у відношенні до Ісуса. Справжня ікона повинна вести до особистого відношення і говорити, викликати у людини співчуття до великих страждань Ісуса, а водночас любов до Нього. Фальшиві сучасні ікони і статуї не ведуть до побожності і до особистого відношення до Ісуса. Часто це просто карикатури та богохульство.

У Христовому обличчі мав би бути виражений глибокий погляд з Ісусових очей до моїх очей. Не лише велике терпіння, яке Ісус приносить за мене, але водночас погляд, повний любові, а також болю через те, що насправді я не люблю Христа, не виконую Його заповідей, не знаходжу для Нього часу. Звичайно, кожен з нас має щоденні обов’язки і ми повинні їх виконувати, не можемо бути на молитві 24 години на день. Це неможливо, і Бог не вимагає цього від нас. Але Ісус з болем каже апостолам, а це стосується і нас: «Не могли ви хоча б однієї години чувати зі Мною? Чувайте і моліться!» Так, принаймні одну годину на день. Це потрібно як мінімум для нашої душі, особливо в теперішній час, коли люди цілими годинами сидять в Інтернеті. Таким чином вони здебільшого відкриваються марноті і навіть шкідливим для душі речам. І навіть якщо б так не було, то все ж витрачають багато часу. Не достатньо спілкуватися на горизонтальному рівні, навіть якщо б виконували місію через Інтернет. У будь-якому випадку, християнин повинен виділити на молитву певний час, принаймні одну годину на день. Тому так важливо для кожної християнської сім’ї дотримуватись молитовного часу ‒ Святої години з 20:00 до 21:00. Без неї людина залишається у хаосі світу і не знаходить сили виконувати Божі заповіді та спілкуватися зі своїми найближчими у сім’ї. Також важлива годинна молитовна сторожа кожного четвертого тижня. Це створює безперервну молитву до Бога за нас, за наші сім’ї і за наш народ; це є місія молитви.

Коли людина молиться, то на молитві має шукати Боже обличчя, тобто усвідомити, що Бог мене бачить. Коли за щось просимо, треба усвідомлювати, що в Бога нема нічого неможливого. Ми повинні повірити, як Пресвята Богородиця, а потім твердо стояти у вірі. Це стосується особливо тих випадків, коли просимо за духовні цінності, за навернення ближніх, за їхнє спасіння. Особливо потрібно, щоб батьки молилися за своїх дітей, передусім за тих заблуканих.

Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священиків та єпископів, що мешкають у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і + Методієм. ВВП виник з необхідності захищати основні істини християнської віри від єресей і апостазії. Псевдо-папу Бергольйо ВВП не визнає і не підпорядковується йому.

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП


vkpatriarhat.us4.list-manage.com/…4da3e3582e1ecefc&id=c8496b93c3