Clicks4

Слово Патріарха Іллі: Як насправді ми можемо принести користь людству?

Що тут, у цьому житті, ми хочемо здобути? Насолодитися світом, здобути кар’єру, успіх, гроші, титули, славу?.. Все це промине. Можливо, хтось має і високі ідеали, наприклад, принести користь людям, допомагати їм, рятувати їхнє життя, наприклад, як лікарі чи медсестри, як рятувальники... Врятувати чиєсь фізичне життя ‒ це героїзм, але надзвичайний героїзм і найвищий ідеал ‒ рятувати безсмертні душі для вічного життя.

Якщо ми дійсно хочемо принести користь людству, то можемо молитися і навіть у скритості терпіти та жертвувати все Богу за спасіння безсмертних душ. Коли з вірою несемо свій біль, проблеми, труднощі, турботи, повсякденні хрести, то так у часі працюємо для людства. Сьогодні не мусимо їздити на місії кудись в Африку. Сьогодні треба проводити місію у відпалій Європі ‒ в Україні, Чехії та Словаччині. А якраз велику місію можемо здійснювати на молитві чи в терпіннях. Така місія охоплює цілий світ. Але умова ‒ щоб ми були з’єднані з Ісусом. Ісус каже: «У Мені перебувайте, а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я ‒ виноградина, ви ‒ гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів. 15,4-5). Тому такою важливою є молитва в єдності з Ісусом. Без неї це неможливо.

Людина мусить знайти час на молитву. Але навіть якщо й знайде його ціною жертви, часто буває розсіяною, їй здається, що це не має значення, радше б робила все можливе, тільки б не молилася. Але якщо витриває і навчиться стишуватися перед Богом, то Бог поступово буде вказувати їй шлях і давати пізнання в міру того, наскільки вона здатна його прийняти. Часто Бог не дає багато пізнання, бо якщо б потім людина згідно з ним не діяла, то буде за це відповідати. Отож, Бог дає нам стільки світла і пізнання, скільки ми здатні прийняти.

Ми повинні старатися дійсно бути місіонерами молитвою та життям. Внутрішня місія ‒ це місія молитви і місія терпіння. А також є місія слова. Коли настає час євангелізації, люди потребують когось, хто б їх навчав, потребують духовних вчителів, а їх в нас нема. Це ті християни, які вже знають правдивий шлях наслідування Христа. Вони знають про випробування та проблеми, які зустрічають людину на цій дорозі, і вміють також інших навчити та підбадьорити. Ці досвіди здобуде кожен, хто правдиво йде за Ісусом. Бог шукає зрілих людей, християнські сім’ї, які були б прикладом для інших, сім’ї, які могли б сказати: «Будьте такими, як ми». А це не так просто. Нам потрібно постійно вчитися.

Як важко створити єдність ‒ навіть у сім’ї. Постійно є одна перешкода, одна проблема – наше его. Тому необхідно помирати для себе, для своєї волі. В молитві «Отче наш» молимося: «Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі». На землі… Це означає найперше в мені, а також у всіх людях, які живуть тут, на землі. І сказано: «Твоя воля» ‒ не моя. Принаймні в мені! Отож у цій молитві ми повинні просити найперше за себе: «Нехай буде воля Твоя як на небі, так і в мені!» Якщо я дам Богу простір, то через мене Він буде діяти і в інших, бо я з’єднаний з людьми, з цілим світом. Чим? Гріхом, в якому народився я і в якому народжуються всі люди. А також я з’єднаний з тими, які є охрещені. Вони прийняли Боже життя, як і я. Тобто ми є наче сполучені посудини. Коли я відкриюся Божій благодаті, тоді вона переливається і на інших. Отож, коли людина терпить і жертвується, ніхто цього не бачить і вона не має з цього жодного визнання, але це має сенс. Це приносить благословення для цілої Церкви та цілого людства. Твої страждання не даремні. Твоя молитва не даремна, ні одне «Богородице Діво», ні одне «Отче наш», ні одне зітхання віри не є марним. Все це має велику вартість!

Життя коротке, тому щодня ми повинні садити, сіяти, щодня зробити якийсь добрий вчинок. Навіть імператор-поганин Тит сказав: «День, коли я не зробив добро ‒ це втрачений день». Він мав здорові принципи, хоч був поганином. Він жив у часи святого Климента. Це він у 70 році завоював Єрусалим і зрівняв його зі землею. Він був володарем великої імперії, яка простягалася від Єрусалима до Іспанії і до Англії. Це все належало йому, а також ціла Північна Африка. А все-таки він почувався убогим, тому що був самокритичним. Він знав, що колись усе втратить, що прийде смерть... І вона прийшла. Його отруїв його брат Доміціан. Він прожив лише 41 рік.

Отже, ми повинні використовувати час, робити добрі вчинки, а якщо в даний момент не маємо змоги їх зробити, то можемо давати це Богові хоча б у думці, в прагненні, в молитві...

Ми повинні жити Духом, ходити в Дусі. Коли людина ходить за тілом, то не дбає ні про свою душу, ні про душі інших, є байдужою. Цінність для неї має тільки матеріальне добро, вона керується егоїстичними інтересами. Але в кінцевому результаті диявол все в неї вкраде. Святе Письмо каже: «Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне» (Гал. 6,8). Отже, якщо ми живемо не за тілом, а за Духом (Рим. 8,4), то на нас сходить Боже благословення.

Це не так легко ‒ жити за Духом, а не за тілом. Для цього нам потрібна віра. А щоб мати віру, треба молитися, просити світла та сили. Святі стали святими завдяки молитві. Інакше це неможливо. Якщо хочемо бути святими, ми повинні знайти і виділити час для молитви. Навіть якщо спочатку вам буде нудно, витривайте. Моліться до Бога своїми проблемами: «Господи, я маю таку і таку проблему, віддаю її Тобі. Довіряю Тобі!» І Бог буде вислуховувати вас. Тоді, наприклад, можете вголос читати зі Святого Письма псалми. Це молитви, якими молився цар Давид, коли його переслідували вороги. Вони виражають терпіння, які він переживав, інтриги, які проти нього снували... У своїх молитвах Він взивав до Бога і водночас прославляв Його за те, що Господь його завжди вислуховував і все обертав на добро. Отож в псалмах маємо приклад, як молитися. Це, напевно, могло б допомогти на початок. Але потім потрібно говорити з Богом власним способом, просто, як дитина, коли прийде до матері чи батька зі своєю проблемою. Треба віддати свою проблему Богові, так, як дитина, яка показує матері, наприклад, руку, яку порізала. Мати подмухає на рану, почистить її, перев’яже, погладить дитину... Таке відношення ми повинні мати до Бога. Маємо з довір’ям приходити до Нього зі всім, що нас турбує чи лякає, що є для нас важким... Адже Він любить нас більше, ніж ми самі себе.

Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священиків та єпископів, що мешкають у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і + Методієм. ВВП виник з необхідності захищати основні істини християнської віри від єресей і апостазії. Псевдо-папу Бергольйо ВВП не визнає і не підпорядковується йому.

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП


vkpatriarhat.us4.list-manage.com/…4da3e3582e1ecefc&id=c8496b93c3