Clicks2
NewsLetters

Різдвяне пастирське послання – 2021

Христос Рождається!

І цього року ми знову святкуємо разом Різдво Христове.

Різдвяне Євангеліє від Луки починається словами: «Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися, кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм».

Подія народження Христа відбулася в історичний період, коли проводився перепис жителів у цілій Римській імперії за імператора Августа. Август (справжнє ім’я Гай Октавій) жив від 63 року до Р.Х. до 14 року після Р.Х. У 44 р. до Р.Х. він швидко став провідною фігурою у боротьбі за владу і панування над Римською державою. У 31 р. до Р.Х. він переміг свого головного суперника Марка Антонія і фактично став самодержавцем. У 27 р. до Р.Х. сенат присвоїв йому почесний титул Август, тобто величний, священний. Особливо у віддалених провінціях про нього почали говорити як про божественного, як про спасителя, дарувальника миру, засновника нової ери у Всесвіті, історії та природі. Згадка про Августа в Євангелії від Луки не є випадковою, її мета ‒ не тільки віднести народження Господа до певного відрізку часу в історії: Ісус, а не могутній Август, є справжнім Спасителем і Дарувальником миру.

Ще стосовно Августа: він також втручався у долю Палестини та юдаїзму. Він підтвердив царську гідність та владу Ірода, який став важливим інструментом його політики як опора імперії на Сході.

Шлях з Галилейського Назарету до юдейського Вифлеєму, який знаходиться на віддалі приблизно 8 км від Єрусалиму, становить близько 100 кілометрів. Євангелист Лука продовжує: «(Йосип) ішов записатися з Марією, зарученою своєю, яка чекала дитину». В такому стані подорожувати пішки або час від часу їхати на ослі було пов’язано для Марії з багатьма труднощами. Можливо, віяв холодний вітер, так що буквально кожен відрізок дороги чи кожен метр цієї подорожі був пов’язаний з жертвою, і навіть впродовж трьох ночей потрібно було шукати пристановище, щоб переночувати. Що в цій ситуації могло приходити на думку святому Йосифу? Ще раніше уві сні Бог його застеріг, щоб він не боявся прийняти Марію, бо те, що з Неї народиться ‒ Божий Син. Святий Йосип був захисником Діви Марії. Жінці, яка б народила дитину, не маючи законного чоловіка, загрожувало каменування. Неможливо було пояснити людям, що тут йдеться про таїнство, що Пречиста Діва Марія зачала від Святого Духа. Бог провістив ще через пророка Ісаю: «Ось, діва зачне і породить Сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл».

Можливо, по дорозі Йосипу прийшла думка: «Боже, чому ми повинні подорожувати якраз тепер? Чи не міг цей перепис бути раніше? Чи не міг бути пізніше?» У важких ситуаціях і нам приходять подібні думки. Бог допускає і на нас певні ситуації, які ми в той момент не розуміємо, тому і ми говоримо: «Господи, чому саме тепер? Чому саме я? Чому прийшло це терпіння? Якби це було раніше чи пізніше, я би спокійно це прийняв».

Безперечно, святий Йосип не залишався в такому людському мисленні. Спокусу нарікання він відразу ж переміг, згадавши Боже слово, яке об’явив йому ангел в надзвичайному сні.

Що під час цього випробування могла переживати Діва Марія, яка найбільше з усіх людей була сповнена Божою благодаттю? Звичайно, Їй знову пригадувалися сильні слова і сильний духовний досвід, який Вона пережила дев’ять місяців тому в галилейському місті Назареті. Тоді в домі, успадкованому від батьків, Вона чувала на молитві. Там Святий Дух вчинив найбільше Боже діло ‒ воплочення Божого Сина. Глибоко в серці Вона зберігала кожне слово, яке сказав Їй архангел Гавриїл: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою». Тоді ці слова вельми здивували Її і Вона роздумувала, що означає це привітання. Ангел продовжував: «Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш Сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида, і Він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню Його не буде кінця». Вона знову живо усвідомила, яка надзвичайно велика подія відбулася.

Знаємо, що Марія з чотирьох років виховувалася в єрусалимському храмі. Неподалік від Єрусалиму, в селі Айн-Карім, жила її родичка Єлисавета зі своїм чоловіком Захарією, який був священиком і час від часу служив у храмі в Єрусалимі. Звичайно, іноді вони обоє відвідували Пречисту Діву. У храмі Вона вивчала зі Святого Письма про царя Давида та історію його життя. Про те, що Месія має народитися у Вифлеємі, Вона чула від священиків під час читання пророка Міхея. І, можливо, під час подорожі Марія живо усвідомила, що здійснюється те, що кілька років тому Вона чула.

Знову Їй пригадувалися слова архангела Гавриїла: «Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида». Глибоко в душі Вона усвідомлювала, що тут не йдеться про земне царство, але про Боже Царство, яке триватиме вічно, і про визволення людства з рабства гріха. В той час правителем був римський імператор Август, а правителем у Єрусалимі був жорстокий цар Ірод, який хворобливо тримався своєї влади, і навіть убив своїх власних дітей, щоб вони не позбавили його престолу.

Дорогою Марія згадувала події недавнього минулого. Дев’ять місяців тому Вона поспішала тією самою дорогою до своєї родички Єлисавети, щоб поділитися з нею духовною радістю і внутрішньо відкритим Їй таїнством. Адже під час відвідин ангела Їй було сказано: «Ось твоя родичка Єлисавета вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною». А потім ангел додав: «Нічого бо немає неможливого в Бога». Марія сказала своє «так»: «Ось я раба Господня: нехай зо мною станеться по твоєму слову». І ангел відійшов від Неї. Після її «так» на Неї зійшов Святий Дух і Вона зачала Божого Сина. Можливо, впродовж кількох секунд Вона усвідомила і те, що чула в храмі під час читання пророка Ісаї про прихід Месії: «Ось, діва зачне і породить Сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що означає: З нами Бог» (Іс. 7,14). Вона також знала пророцтво Ісаї про те, що Месія, Спаситель, буде чоловіком болю, який зазнає найважчого страждання і приниження. В дусі Вона чула: «Вигляд його не мав нічого людського в собі, однак Він скропить багатьох людей кров’ю… Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми Його нізащо мали. Та Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що Його покарано, що Бог Його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього. Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст…» (Іс. 52-53).

Серце Пречистої Божої Матері усвідомлювало це болісне пророцтво, яке на 40-й день після народження Христа знову нагадав Їй старенький пророк Симеон, коли тримав на руках Ісуса, кажучи: «Очі мої бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам». І тоді Симеон сказав Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець».

Мабуть, ці роздуми та духовні досвіди знову виринали в її думках під час цієї чотириденної подорожі. Але одночасно Вона була сповнена великою радістю від того, що Бог дав людству Месію, Спасителя, який врятує людей від гріха і відкриє браму вічного Царства кожному, хто повірить у Нього.

Коли вони нарешті прибули до Вифлеєму, то звісно ж тішилися, що відпочинуть у родичів. Однак для них не було місця ні у родичів, ні в заїзді. Все було зайнято, всюди було повно людей. А тоді Йосип, який знав околиці Вифлеєму, згадав про одну печеру. Туди прибули ці двоє бідних і, здавалося б, незначних людей, але Бог мав з ними Свій план в історії спасіння. В печері були ясла зі сіном і тут Пресвята Богородиця породила Божого Сина ‒ нашого Спасителя, загорнула Його в пелени та поклала у ясла.

А в тій країні пастухи були під відкритим небом, і вночі сторожили на варті біля свого стада. Раптом ангел Господній став біля них, і слава Господня їх осіяла. Їх охопив великий страх. Ангел їм сказав: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога: «Слава во вишніх Богу й на землі мир людям благовоління». І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам». І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. Побачивши Його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці (Лк. 2,8-19).

Те радісне різдвяне «Ґлорія»«Слава во вишніх Богу й на землі мир людям благовоління», нехай пролунає і в сьогоднішній важкий час, коли весь світ говорить про небезпечну вакцинацію і коли, як бачимо, правителі світу наче б втратили розум. Невдовзі після народження Ісуса цар Ірод намагався Його вбити. І сьогодні є багато Іродів, які прагнуть вбити Ісуса у наших серцях і зазіхають також на наше духовне та фізичне життя. Таїнством беззаконня є те, що той, хто сьогодні називає себе папою, також займається пропагандою т.зв. вакцини для всіх, хоча від неї дуже наполегливо перестерігають експерти з вірусології та імунології. Ми визнаємо уряд апостола Петра, але кожен католик повинен знати, що цей чоловік, який інтронізував демона Пачамаму, пропагує шлюби гомосексуалістів і небезпечну вакцинацію, не є як апостол Петро, але як апостол Юда, який зрадив Христа. Тому ми не приймаємо цього фальшивого апостола і його відступницьку, аморальну та самонищівну програму. Віримо, що в цей важкий рік, коли людство чекає багато змін, Бог врятує нашу любу Україну. Ісус є наш єдиний Спаситель. Тому слова: «Сьогодні вам народився Спаситель» стосуються кожного з нас. Сьогодні і тобі народився Спаситель, твій Визволитель, Той, який дає тобі життя дочасне і вічне. Скажи Йому тепер: «Приймаю Тебе, Господи Ісусе, за свого Господа і Спасителя. Ти ніколи не покинеш мене. Довіряю Тобі. Ти є найбільший дар».

Ти прийняв Ісуса, і тепер тебе стосується: «Тим, які Його прийняли, дав владу дітьми Божими стати». Ти – Божа дитина, спадкоємець Божого царства, і це причина найбільшої і справжньої радості!

Христос Рождається!

Благословляє вас Патріарх Ілля і ваші єпископи