Clicks2
NewsLetters

Роздуми над Словом життя Пс. 119,9

«Як юнак берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за Твоїм словом»

Здається майже неможливим, щоб у теперішній час, повний нечистоти, юнак беріг свою життєву дорогу чистою. Аморальність діє з нечистих зображень, реклам, білбордів, телебачення, Інтернету, моди, з напливу порнографії та пропаганди гендерного безумства. Але Боже слово дає відповідь на це питання і вказує, як навіть сьогодні можна зберегти чисте життя. Там сказано: «Пильнуючи за Твоїм словом».

Можемо уважно, з олівцем у руках, прочитати весь цей найдовший Псалом, підкреслюючи різні взаємопов’язані цитати, що стосуються дотримування Божого слова: «Ти повелів заповіді Твої» (вірш 4), у Псалмі використані синоніми: «установи», «накази» (вірш 5), «веління» (вірш 6), «свідоцтва» (вірш 14). Для того, щоб дотримуватися Божого слова, Божих заповідей, наказів, свідчень, юнак потребує передусім особистої молитви. Про неї сказано в інших Псалмах: «З глибин взиваю до Тебе, Господи!», або використовується термін «стояти перед Божим обличчям».

Боротьба за чисту дорогу вимагає від молодої людини правдивого навернення, тобто прийняття Ісуса як свого Спасителя. Потрібно віддати Йому до рук своє минуле і майбутнє та старатися поставити Його на перше місце у своєму житті. Звісно ж, це треба зробити через певний крок ‒ через жест, а також через прийняття у повноті Святого Духа, подібно, як Його прийняли апостоли. Але неможливо дотримуватися Божого слова, якщо людина на цій дорозі ясно не шукає правду і не чинить правдивого покаяння. Це пов’язане з внутрішнім помиранням, тобто з входженням до співрозп’яття з Христом або до Його смерті (Гал. 2; Рим. 6). Справжнє покаяння має базуватися на правдивій самокритиці, але одночасно людина не сміє впасти в крайність якогось відчаю чи депресії, коли виявляє на собі певні нашарування немочі, тобто невпорядкованих пожадань, егоїзму, заздрості, суперництва, образливості, себежалю... Покаянний погляд на кінець мусить бути звернений на Ісуса на хресті! На собі людина здебільшого не усвідомлює помилок, вони проявляться аж в певних кризових моментах. Якщо в малій речі ми програємо і відразу ж каємося, то ми захищені від набагато більших падінь. Якби ми не каялися, то були б духовно сліпими. Дорога очищення пов’язана з дорогою просвічення, на якій Бог дає Своє світло, коли ми каємося. Водночас вона пов’язана з дорогою з’єднування з Ісусом. Як християни, ми повинні жити у повноті духовного життя, недостатньо лише виконувати свої християнські обов’яз-ки, до того ж формально, в дусі ліберального християнства, яке не забезпечить нам спасіння і не дасть нам сили до боротьби з гріхом в нас і з брехнею та смертю навколо нас. Дух світу, за яким стоїть справжній брехун і вбивця ‒ диявол, сьогодні, більше ніж раніше, нападає на нас брехнею та смертю.

Наше життя ‒ це справді боротьба, боротьба за здобуття вічного життя, вічного вінця слави. Ми вже носимо в собі вічне життя. Але первородний гріх в нас намагається заглушити Боже життя байдужістю і лінивством у молитві та виконуванні Божих заповідей, які захищають нас і дають нам силу для боротьби.

Молода людина, яка стала на шлях наслідування Христа, мусить рахуватися з переслідуваннями з боку світу, а також з підступністю порушеної людської природи. Ми змушені нести її як темну спадщину наших прабатьків, хоч ми й були охрещені та отримали Боже життя, пережили навернення і прийняття Святого Духа та отримали основні знання про християнські правди віри й підбадьорення у спільноті, в читанні Божого Слова і з прикладів святих та мучеників. Це все дуже корисні та необхідні умови на цій дорозі, на цьому життєвому полі бою. Але, крім цього всього, молода людина повинна мати чіткий ідеал, ясно усвідомлювати сенс і мету людського життя, сенс і мету страждання. Коли воно приходить, ми повинні вміти з’єднувати його з Ісусовим стражданням у згоді з Божою волею.

Окрім аморальності, є багато інших пасток, які світ ставить на шляху молодої людини. Це кар’єризм, матеріалізм, божок мамони, задля якого багато хто зраджує свою совість та свою душу, це різні фальшиві духовні дороги, пов’язані з йогою, бойовим мистецтвом, різними орієнтальними медитаціями та з формами неопоганства, яке представляє себе як якась містична духовність. Насправді ж це духовність «старої людини», яка радикально відкидає правдиве покаяння і саму Правду, якою є Ісус.

Ісус дав нам Своє слово. Він ‒ вічне Слово ‒ взяв на Себе нашу людську природу, щоб через Нього ми брали участь у Божій природі. Ми стали Божими дітьми, синами та спадкоємцями Божого Царства. Але недостатньо ступити на дорогу, треба використовувати засоби для духовного поступу і витримати аж до кінця. Основні засоби ‒ це: 1) молитва, в якій говоримо до Бога; 2) читання Божого слова, при якому Бог говорить до нас. Далі ‒ це зусилля реалізувати Боже слово, тобто наслідування Христа, і то аж на смерть. Краще смерть, ніж зрадити Христа, ніж віддатися дияволу ‒ зокрема, сьогодні через т.зв. чіпізаційну вакцину або прямо через чіп ‒ клеймо звіра.

Щоб молода людина витривала на дорозі правди, то крім постійного покаяння (що означає визнати гріхи і знову йти під хрест), вона потребує і правдивого почитання Ісусової Матері, яку Ісус передав нам на хресті у Своєму заповіті.

Боротьба молодої людини за чистоту ‒ це справжній героїзм. Вона повинна усвідомлювати, що власними силами не переможе пожадання тіла, систему світу і диявола. В цій боротьбі конче потребує Божу допомогу, тобто благодать, яка здобувається у внутрішній молитві. Дотримуючись Божих заповідей, людина знову отримує силу і світло для подальших кроків у цій життєвій боротьбі. Якщо впаде, треба якнайшвидше встати. Нехай прикладом для молодої людини буде Христос, який іде Хресною дорогою і після падінь знову встає, щоб довершити Свою жертву. Після неї настало славне воскресіння і ще славніше вознесіння на небо. Це кінець наслідування ‒ вічне небо, вічне щастя. Це найбільша цінність, заради якої ми повинні бути готовими приносити жертви, і навіть втратити своє фізичне життя. Наслідування Ісуса ‒ це справжній героїзм! Псевдогероїзм кінозірок, які потопають у нечистоті і наркоманії та служать сатані, є відлякуючим прикладом. Нашим прикладом є Ісус та апостоли, а також святі і мученики, які перед нами вже пройшли цією дорогою і здобули вінець перемоги. Так, боротьба за чистоту в деякі моменти прирівнюється до безкровного мучеництва, бо людина мусить всю свою увагу відвернути від пристрасті, яка ні з того ні з сього може спалахнути і кинути людину на похилу площину наступних гріхів і пороків. З нечистотою пов’язані наркоманія, алкоголізм, цинізм... А починається це невинними жартами, музикою (як нечистою, так і тією, яка сягає своїм корінням у вуду), хвилевим переглядом порнографії. Це фальшива дорога. Юнак обирає чисту дорогу, а основна умова ‒ дотримування Божого слова, слова правди та життя. Життя коротке, тому вартує обрати цю дорогу і старатися використовувати усі засоби, щоб витримати на ній аж до кінця і здобути вічний вінець.

Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священиків та єпископів, що мешкають у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і + Методієм. ВВП виник з необхідності захищати основні істини християнської віри від єресей і апостазії. Псевдо-папу Бергольйо ВВП не визнає і не підпорядковується йому.

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП


vkpatriarhat.us4.list-manage.com/…4da3e3582e1ecefc&id=c8496b93c3