Clicks8
NewsLetters
Роздуми над Словом життя Пс. 37,5 «Господу довір твою дорогу; уповай на Нього, і Він сам буде діяти» Це слово з 37-го псалма виражає обіцянку, що Бог буде за тебе діяти. Але тут є дві умови: 1) ти …More
Роздуми над Словом життя Пс. 37,5

«Господу довір твою дорогу; уповай на Нього, і Він сам буде діяти»

Це слово з 37-го псалма виражає обіцянку, що Бог буде за тебе діяти. Але тут є дві умови: 1) ти повинен довірити свою дорогу Господу і 2) маєш уповати на Нього.

Що означає довірити свою дорогу Господу? Тією дорогою в дійсності є твій життєвий стиль – твій спосіб життя. Його маєш довірити Господу. Це означає, що ти повинен підпорядкувати свою життєву програму тій програмі, яку Бог дає тобі у Своєму слові, зокрема Ісус у Євангелію. Покоління наших предків, наших дідів і прадідів, вели спосіб життя, який базувався на дотримуванні Божих Заповідей, тобто на любові до Бога та любові до ближнього. Звісно ж, вони не виконували це так досконало, як святі, але завдяки тому, що каялися за половинчатість, не зійшли з дороги, хоча й падали на ній. Однак сьогодні тиск світу настільки сильний, що змушує нас ігнорувати Бога, Його Заповіді та власну совість, хоча й поки що прикриває це позитивними поняттями і релігійними термінами та християнськими фразами, за якими є вже інший дух. Це дух світу, дух, який аж ненавидить правовірне християнство та справжніх християн.

Ми повинні рахуватися з Богом у своїх повсякденних проблемах, приймати терпіння і хрести, що приходять, подібно як багатостраждальний Йов, який не прогрішився навіть у найважчих випробуваннях, але віддано повторював: «Бог дав, Бог взяв, нехай буде ім’я Господнє благословенне!» Це є Божа дорога. А ми маємо підпорядкувати їй свою дорогу – з’єднати свою волю з Божою волею. Саме це виражає слово: «Господу довір твою дорогу».

Що означає уповати? Уповання на Бога передбачає віру в Нього. Щоб мати живу віру, нам треба молитися до Бога, читати Святе Письмо, життя святих і старатися прикладати зусилля для того, щоб справедливо жити перед Богом і перед своїм сумлінням. Якщо будемо це робити, то за нашу праведну дорогу нас будуть переслідувати. А також Бог буде допускати на нас певні випробування та хрести, які з людського погляду будуть для нас незрозумілими, але ми зрозуміємо їх пізніше, з відстані часу, коли дивитимемося на них з перспективи вічності. Тоді зрозуміємо і таїнственний вислів Святого Письма: «Кого Бог любить, того з хрестом відвідує». Кожен із нас природно уникає страждань та хреста. Коли Бог допустить хрест, Він дасть нам світло і силу, але ми повинні внутрішньо прийняти цей хрест. Одна свята взивала: «Терпіти або померти!» Вона усвідомлювала, що саме терпіння, яке з’єднує з Христом, веде нас до інтенсивного життя. Це означає, що цим терпінням ми можемо здобувати благодать для спасіння безсмертних душ, а також очищувати своє минуле, щоб уникнути мук у чистилищі. Якщо ми не приймаємо хреста, а до того ж докоряємо Богу або впадаємо в себежаль, то самі собі шкодимо і не дозволяємо, щоб Бог через це страждання, яке на нас допускає, міг діяти для спасіння душ і для нашого очищення. А це велика втрата.

Для нас прикладом виконання Божої волі та прийняття хреста є сам Господь Ісус. Він не зробив нічого поганого і добровільно прийняв на Себе найбільші страждання, щоб звільнити нас із рабства гріха і диявола та дати нам справжню свободу вже тут, на землі, і вічне щастя у небі.

Саме в таких ситуаціях, коли приходять дрібні страждання та хрести, нам потрібно уповати на Бога, не піддаватися невірі, недовірі чи відчаю. Якщо ми навчимося уповати на Бога в цих конкретних ситуаціях, то отримаємо досвід, як Він сам діє. Бог вплине на конкретних людей, змінить ситуацію, і людина чітко знає, що за цим є Божа дія. Багато хто сприйме це як очевидність, випадковість, але той, хто довіряє свою життєву дорогу Господу і уповає на Нього, той знає, що Він – Бог – чинить і діє.

Ці два тижні, коли будемо повторювати Слово життя, стараймося виконувати ці дві умови: довіряти Господу свою дорогу і давати Йому конкретні проблеми, які того дня чи тижня налягають на нас. З довірою звертаймося до Бога в молитві і просімо Його, щоб Він діяв у конкретних справах. Хто це буде щиро робити, згодом зможе свідчити іншим, як Бог діє у нашому щоденному житті навіть у дрібницях.

Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священиків та єпископів, що мешкають у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і + Методієм. ВВП виник з необхідності захищати основні істини християнської віри від єресей і апостазії. Псевдо-папу Бергольйо ВВП не визнає і не підпорядковується йому.