Clicks4

Слово Патріарха Іллі на свято Пресвятої Євхаристії

На свято Пресвятої Євхаристії ми пригадуємо реальність, що Ісус є серед нас. Усвідоммо собі таїнство воплочення Божого Слова. Всемогутній Бог, який створив мільйони зірок і галактик, який створив всю землю і вклав закони в кожну клітину, Бог, який є над часом, який був, є і буде, споконвічний Бог принизився і став людиною. У нас є початок, Він створив нас на Свій образ. Нам дано вічне життя, але це вічне життя є або в небі у славі, або в пекельному вогні, якщо з'єднаємося з духами гордості – демонами, які виступили проти Бога. Наше життя – це проба, боротьба зла проти добра, а до цієї боротьби Ісус дає нам Сам Себе на поживу.

Він бере на Себе наше тіло і уподібнюється до нас у всьому, крім гріха, бо Він полюбив нас і хоче нас відкупити, щоб ми навіки були з Ним. «Бо так полюбив Бог світ, що дав Сина Свого Єдинородного...» (Ів. 3,16)

Ісус сказав: «Я – хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, – це тіло моє за життя світу» (Ів. 6, 48-51). Апостоли не знали, що це означає. Ісус спершу говорив про небесну манну, яку Бог дав ізраїльтянам в пустелі. А потім каже, що Він є Хліб життя, який також Бог дає з неба, як давав матеріальну манну, з якої вони жили. Тоді апостоли могли це порівняти.

Бог – Ісус став людиною, взяв на себе тіло, людську природу. А потім під час Тайної Вечері бере в руки хліб і каже: «Це Моє Тіло, що за вас віддається...» (Лк. 22,19). Це здійснилося кривавим способом, коли Ісус на другий день, в п'ятницю, добровільно, з любові до нас віддає Своє тіло на жахливі муки і смерть та проливає Свою кров, щоб ми мали вічне життя. Коли людина стікає кров'ю, настає смерть. Ісус на Голготі пролив за всіх свою кров, ми були врятовані, спасенні. Людині, яка помирає, вливають кров, щоб її спасти – це трансфузія. Власне, кожен з нас приймає цю трансфузію – кров самого Господа Ісуса Христа, щоб Він спас нас для вічного життя. Ісус каже, що хто не їстиме Його тіла і не питиме Його крові, не матиме вічного життя.

Коли приймаємо у своє серце живого Ісуса, наше серце стає живим кивотом. Ісус дає нам своє Тіло і Кров. Це справжній діаліз – очищення нашої крові Кров’ю Ісуса, яку ми приймаємо у Святому Причасті. Кров очищається також через покаяння, щоб в наших серцях знов була і пульсувала Ісусова кров, щоб ми мали Його мислення, поводились так, як Він, щоб шукали Божу волю, жили згідно совісті, яку Бог нам дав, виконували Божі заповіді, відстоювали Божі речі, які мають вічну тривалість і вічну цінність. Отож, головне – йти за Ісусом. Як 2 000 років тому Ісус сказав слово: «Йди за Мною!», так і тепер говорить кожному з нас. І ми повинні йти за Ним – все життя. Маємо йти за Ним і хресною дорогою, щоб потім, коли перейдемо через міст смерті, прийти в Його обійми. Він чекає нас, щоб дати нам вічне життя.

Ісус дає нам Себе в Євхаристії, зміцнює нас, щоб ми витривали на дорозі духовної боротьби, щоб Він сам міг в нас жити, щоб на нас здійснилося Боже слово: «Не живу вже я, а живе в мені Христос» (Гал. 2,20), а також «щоб Христос через віру перебував у ваших серцях» (Еф. 3,17). Через віру Ісус також перебуває в серцях тих, які мають єдність в Ньому: «Де двоє або троє зібрані в ім'я Моє, там Я є серед них» (Мт. 18,20). Однак Євхаристія є прямо фізичним видимим знаком реальної присутності живого Бога. Наші тіла повинні бути святим храмом Божим. Саме в цей час морального розкладу, втрати розуму, і аж демонізму, коли сексуальні збочення нав'язуються і невинним дітям, ми повинні приймати силу з Євхаристії, в якій Бог дає нам Сам Себе. Але ми не можемо приймати Євхаристію без віри, інакше, як каже Св. Письмо, ми б їли собі засуд.

Коли приступаємо до Святого Причастя, хоча б на хвилинку усвідоммо собі: «Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6,56). Ісус насправді є в мені зі Своїм Тілом і Своєю Кров'ю, зі Своїм Божеством. Він є той дорогий гість, який зараз є в мені. Хоча б хвилинку часу знайди для Нього, хоча б хвилинку – коли відкидаю всі свої проблеми і приділяю увагу тільки Тому, хто тепер до мене прийшов. Я повинен знайти для Нього час.

Коли приймаємо Ісуса в Євхаристії, залишімось Йому вірними, навіть якщо б треба було пролити за Нього свою кров – так, як цілі покоління християн, які віддали своє життя за Ісуса, бо знали, що Він дасть їм вічне життя. Ісус через Євхаристію дає нам силу боротися і зі страхом, що хтось буде насміхатися з нас. Треба дійсно бути сміливими, щоб не соромитися Ісуса. Ісус каже: «Хто визнає Мене перед людьми, того Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним» (Мт. 10,32). Ми повинні бути справжніми героями віри. Ісус дасть нам сили для боротьби з гріхом, який, як змія, намагається людину знищити і отруїти. Будьте дійсно героями Ісуса Христа, не соромтеся Його! Він любить вас більше, ніж батьки, рідні, любить вас, як ніхто у світі. Він дасть вам і силу, щоб ви були готові пожертвувати за Нього і своїм життям. Прикладом для нас є тисячі й мільйони мучеників серед дітей, дорослих і старших, чоловіків та жінок. Зараз є час, коли ми повинні рахуватися з мучеництвом.

Одна річ – прийняти Ісуса, а друга – бути Його свідком. Щоб свідчити про Нього, ми повинні спершу помирати для себе, для свого егоїзму, того раку, отрути первородного гріха, який в нас постійно прогресує – ми повинні боротися з ним. А тому і приймаємо Євхаристію, щоб могти перемагати цю отруту гріха – нечистоту, гордість, заздрість, гнів, себежаль, смутки, свавільне планування, марноти.

Ми вже згадали, що Тіло Христове – це Євхаристія, але Містичне Тіло Христове – це також спільнота, Церква. В Церкві, в живому організмі, є хвороби первородного гріха, помилки і погана поведінка. Тому бачити Ісуса в ближньому і в собі важко, це вимагає віри, бо людина бачить це негативне, але треба також бачити і суть – Ісуса в цій людині, навіть якщо зовнішньо проявляється негативна поведінка. Треба усвідомити реальність, що Ісус є в мені, а також і в ближньому: «Ісусе, Ти є в мені, Ти є в нас – в братові чи в сестрі. Ти також є посеред нас». Людина не мусить це відчувати. «Господи, Ти це сказав! Так це є!» Треба це усвідомити і вірою прийняти Його слово. Я не відчуваю, не розумію цього, але вірю. Так це є!

Свято Євхаристії веде нас до того, щоб ми знову усвідомили, як переживаємо Св. Літургію, особливо час від перемінення до Святого Причастя. Я повинен усвідомити моє відношення до Ісуса, ту реальність, що Він дає мені Себе на поживу, а потім дякувати Йому. Хоча б в той момент, коли священик подає мені Св. Причастя, треба усвідомити, що до мене приходить Ісус.

Момент, коли приймаємо Ісуса, має бути центром, кульмінацією цілого дня. Ми повинні готуватися до нього. До нас не приходить якийсь президент чи король, але сам Бог! Тому треба збудити жаль за свої гріхи, щоб наше серце було чисте, щоб ми дійсно були живим кивотом, як Пресвята Богородиця.

Життя коротке. Прийде смерть. Скільки років будемо жити? 20, 40 чи 70? Навіть якщо б ми прожили 90 років, то і це пройде дуже швидко. Наше життя лише подорож, а наш дім є в небі, де нас чекає Ісус – Спаситель і Господь. Там будемо жити з Ним навіки. Ісус запевняє нас в цьому словами: «Хто їсть Моє Тіло і п'є Мою Кров, має життя вічне».

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП


mailerlite.com/webforms/landing/b9p8t8