Clicks5

Роздуми над Словом життя Пс. 119,164

«Сім разів на день я Тебе хвалю за Твої присуди справедливі»

Вже в часи Христа вибраний народ мав розділений день, і навіть ніч, по три години. Що стосується дня, то в Євангелії згадується, що Ісус страждав на хресті від 6-ї до 9-ї години, тобто від нашої 12-ї до 15-ї. Також згадується, що Петро та Іван о 3-й годині йшли до храму на молитву (Ді. 3,1). Сотник Корнилій о 9-й годині (тобто о 15-й годині) молився і мав видіння (Ді. 10,3). Петро молився близько 6-ї години (наша 12-а година) (Ді. 10,9).

Отож прославу Бога 7 разів на день можемо зрозуміти буквально, але це число має і символічний характер. Сім ‒ це число повноти, тому означає «завжди». Але якщо розумітимемо це число лише символічно, то замість конкретних зупинок для молитви у нас залишаться лише побожні фрази. Будемо стверджувати, що ми цілий день молимося працею і виконанням добра, але насправді це означає, що взагалі не молимося. Однак коли зробимо молитовні зупинки буквально 7 разів, це означає, що ми завжди зупиняємося в конкретній годині. Якщо в призначену годину зупинимося в Божій присутності, то є надія, що і протягом наступного часу ‒ трьох годин ‒ будемо думкою повертатися до Бога. Коли ж, наприклад, виникне якась проблема чи необхідність прийняти рішення, ми будемо здатні швидко увійти в Божу присутність і віддати свою справу Богові. Але якщо ми не зупиняємося в конкретний час, то впродовж дня взагалі не рахуємося з Богом. Без молитовних зупинок живемо лише якимось академічним, теоретичним християнством, яке не має сили. Про все мудруємо, але Божих вимог не виконуємо; будуємо дім на піску, і як каже Ісус, у час випробування він завалиться.

Висловлювання зі 119-го Псалма сприймали буквально і сучасники Ісуса, і покоління перед ними. День вони розпочинали з першої години, тобто з 6-ї години ранку. Другу зупинку мали в нашій 9-й годині, це була їхня 3-тя година. Про цю 3-тю годину у Святому Письмі сказано, що настав великий шум і на апостолів зійшов Святий Дух (Ді. 2).

Якщо хтось стверджує, що молитовні зупинки протягом дня ми копіюємо від мусульман, то це нонсенс, оскільки іслам виник аж у VІІ столітті. Протягом дня вони зупиняються 5 разів на звук сурми з мінаретів, вони не дотримуються трьохгодинного ритму.

Ми в молитовних зупинках постійно повторюємо найосновніше ‒ молитву досконалого жалю, яку кожен з нас потребуватиме в годину смерті. Вона полягає у взиванні Ісусового імені: «Хто призове ім’я Господнє, спасеться» (Рим. 10). Потім пригадуємо Першу і найбільшу Заповідь ‒ любити Бога, Божого Сина Ісуса, всім серцем, всією душею і всією силою. Вкінці повторюємо один вірш зі Святого Письма.

Звернімо увагу: Боже слово каже, що ми повинні хвалити Бога ‒ звичайно, за все добро, яке Він дав нам, за охорону від зла і нещастя… Ми повинні хвалити Бога за благословення, яке Він дав нам при праці та в інших справах нашого життя. Але в цих словах Святого Письма найбільше наголошується на тому, що нам треба хвалити Бога за те, чого людина уникає ‒ за справедливі Божі присуди. Що це означає? Це означає, що коли ми переживаємо щось негативне, що веде нас до смутку, нарікання, гніву, нам слід зупинитися і прийняти ситуацію з вірою. Наприклад, людина потрапить в автоаварію – і може сказати собі: «Чи за це маю хвалити?» Так! Якщо я почну хвалити Бога за це, то зрозумію, що аварія могла закінчитися набагато гірше. Я міг бути покалічений або навіть мертвий. Коли почнемо дякувати, то почнемо дивитися на подію з перспективи вічності і усвідомлювати, чому прийшло терпіння. Раптом збагнемо, що хоч зовні все в нашому житті виглядало начебто добре, ми серцем віддалилися від Бога і йшли своєю власною дорогою, а навіть загравали із гріхом. Терпіння, яке прийшло, було застережливим Божим пальцем, щоб ми зупинилися і не зробили собі чогось гіршого. Цей досвід кожен може пережити і в малих невдачах та випробуваннях. Тому треба дякувати Богові за Його справедливі присуди. Найбільшим добром не є наше здоров’я чи матеріальне благословення, або якісь поверхневі успіхи чи кар’єра. Все це дуже швидко промине. Справжнє і найбільше добро ‒ це спасти свою безсмертну душу. Цього найважливішого погляду на своє життя багато християн, на жаль, взагалі не усвідомлюють. Відношення до Бога вони сприймають лише на рівні природного добра, яке є обманом, свавіллям і марнотою, а часто й шкодить. Це не означає, що ми не повинні дякувати Богові за земне добро, за нього треба дякувати, але ми маємо навчитися дякувати і в хвилини страждання та випробування. Якщо будемо це робити, Бог дасть нам світло і покаже вихід. Ми будемо вчитися, як саме ходити з Богом у правді. На цій дорозі людина реально рахується з тим, що помре, що буде Божий суд і вічність.

В теперішній час ми повинні бути готовими до переслідування, і навіть до мученицької смерті. Якщо деякі церковні прелати-апостати пропагують небезпечну вакцинацію і лицемірно стверджують, що немає жодної релігійної причини для відмови від вакцинації ‒ то це спокушання простих людей. Таке їхнє твердження ‒ груба брехня! Прийняття мРНК-вакцини суперечить Божим Заповідям. В чому?

1) Ця вакцина змінює геном людини, тобто втручається у досконале діло Божого творіння і перетворює людину на якогось генетично модифікованого монстра ‒ на потвору. Це злочин проти Бога-Творця, який, сотворивши нас, побачив, що те, що Він зробив, було добрим. Робити з людини модифіковане чудовисько ‒ це диявольщина, це великий гріх і бунт проти Бога-Творця.

2) Наступним гріхом є те, що вакцина виготовляється з тканини ненародженої дитини, яку виривають з неї ще заживо, перед вбивством дитини. Це не лише схвалення та підтримка садистського вбивства, це просто використання вакцинації для широкомасштабної сатанізації! Це гріх, що взиває про помсту до неба!

3) Наступним, дуже важким гріхом, є те, що до мРНК-вакцини цілеспрямовано додали і наночастинки, які можуть проникати в мозок. Кінцевою метою є тотальна маніпуляція людиною, яка має завершитися чіпуванням. Це вже само по собі є злочином ‒ людина зрікається можливості спасіння через тривале підпорядкування її волі системі, яка є в руках сатаністів, що борються проти Бога. До того ж, Святе Письмо перестерігає, що чіповані люди отримають виразки і зазнають страждань, але найгірше те, що після смерті їх чекає вогняне озеро (Одкр. 14 і 19)! Поки що пропагується вакцинація, але й вона належить до процесу поступового чіпування і часто вже переплітається з імплантацією чіпів.

4) Сучасна експериментальна неперевірена вакцинація має на меті геноцид людства. Головний її пропагандист Гейтс чітко висловився про сучасні вакцини: «Якщо ми проведемо добру роботу з вакцинами, то зменшимо кількість населення на 10-15%», тобто на один мільярд. Але мета ‒ геноцид шести мільярдів! Це гріх скоєння масового вбивства. Відповідальність лягає на тих церковних осіб, які цинічно та оманливо пропагують вакцинацію. Це не тільки фальшивий папа Бергольйо, який, крім того, поклоняється демону Пачамамі та пропагує содомію, але й ті прелати, які мають з ним єдність у злочинах проти людства. Усі вони виступили проти справжньої науки і провідних фахівців, які наполегливо застерігають від цієї небезпечної вакцини. Звичайно, мас-медіа також посилаються на т.зв. фахівців, але на тих, які продали свою совість за гроші чи кар’єру і несуть співвідповідальність за злочин геноциду людства. Хто слухає цих злочинних ошуканців, той виявляє, що відкинув здоровий глузд та совість, не хоче чути правду і сам для себе та для інших копає гріб ‒ дочасний і вічний.

Треба, щоб у цих питаннях ми займали чітку позицію та перестерігали своїх найближчих, оскільки наслідки мРНК-вакцини непередбачувані та незворотні. Деякі експерти категорично заявляють: «Краще смерть, ніж прийняти цю вакцину».

Ми, християни, знаємо, що наше життя в Божих руках. Дякуймо Господу за Його справедливі присуди. Сім разів на день ми зупиняємося і розбуджуємо досконалий жаль. Це безпечна дорога до вічного життя. Кожен з нас повинен померти. Чи помремо цього року, чи аж якогось подальшого ‒ це не вирішальне. Вирішальне ‒ щоб ми були готові до смерті.


Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священиків та єпископів, що мешкають у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і + Методієм. ВВП виник з необхідності захищати основні істини християнської віри від єресей і апостазії. Псевдо-папу Бергольйо ВВП не визнає і не підпорядковується йому.

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП


list-manage.com/subscribe?u=bed9f40cf4da3e3582e1ecefc&id=c8496b93c