Clicks2
NewsLetters

Слово Патріарха Іллі на свято Різдва Пресвятої Богородиці

Ми переживаємо радість від того, що святкуємо народження Ісусової та нашої Матері.

Марія ‒ це нова Єва, новий початок. Через першу Єву у людство прийшов гріх. Через Марію прийшло спасіння. Вона ‒ Непорочне Зачаття. Вона єдина з людей від моменту свого зачаття була збережена від первородного гріха. Єва хотіла бути емансипованою від Бога, а Марія повністю залежна від Бога: «Я раба (dúlé) Господня» (Лк. 1,38).

Dúlos ‒ це не слуга, а раб. Марія є зразком покори. Вона не слугиня, а раба Господа. У тому різниця. Слуга піде зі служби, коли йому щось не подобається, але раб залишається, він не має права навіть на своє життя, він є власністю господаря. Марія сказала ангелу: «Hé dúlé Kyriú...» ‒ «Я раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму», тобто: «Я не маю права на свою волю». А тому Вона могла виконати Божу волю. «Слово стало Тілом і оселилося між нами» (Ів. 1,14). Як це сталося? Святий Дух це вчинив.

І ми повинні бути рабами Господа через Його Пресвяту Матір, як написано у Псалмі: «Змилуйсь, о Господи, бо я раб Твій, син Твоєї невільниці; Ти розкував мої кайдани» (Пс. 116,16). Так, ми повинні бути її духовними синами та дочками.

І через тебе хоче діяти Святий Дух. Але є умова: чи ти є рабом Господа? Тепер постав собі питання: «Кому я служу? Богу чи дияволу?» Від того згодом отримаю свою нагороду.

«Кому я служу? Своєму его?» Якщо людина служить своєму его, якщо відкидає Божі закони та Ісусові заповіді, а також свій розум, то її обманює дух брехні і вона помалу йде шляхом до загибелі, незалежно від того, чи це папа, чи кардинал, чи єпископ, чи священик, чи монах, чи зразковий католик, чи євангелист або православний. Якщо його гордість надимається понад усе і він вибирає тільки те, що сам хоче, то він не є вільний, він є рабом гріха. Отож, кому служиш?

Слова однієї пісні говорять, що коли будемо служити Господу, Він нас благословить. Благословить нас, але не наші свавілля. Він благословить нас, щоб ми могли ще більше Йому служити, ще більше Його любити, Він благословить нашу місію, на яку нас посилає, а також дасть нам благословення для того, щоб використати дорогоцінний час для своєї власної душі. Святий Франциск Салезький каже: «Одна душа ‒ це досить велика єпархія». А я до цього завжди додавав: «Святий Франциску, я хотів би тебе доповнити: найперше ‒ моя душа». Це святий егоїзм. Боротися за святість кожен повинен почати від себе самого. Тоді буде справджуватися: «Люби ближнього, як самого себе». Бо якщо я себе не люблю, якщо в моєму серці нема Божого Царства, то як я можу передати його іншим? Чого не маю, того не дам. І прислів’я каже: «Слова заохочують, а приклад потягає». Апостол Павло писав у листі до Коринтян: «Буква вбиває, а Дух оживляє» (2 Кор. 3,6). Ми можемо вивчити напам’ять ціле Святе Письмо, можемо вміти цитувати усіх Отців Церкви, але якщо не будемо з’єднані зі Святим Духом, то в нас не буде ні Божого життя, ні Божої сили! Тому необхідно відкритися Святому Духові. І сам Ісус сказав: «Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті слова, що їх Я вимовив до вас, вони й життя» (Ів. 6,63).

Коли станемо на Божому суді, нам буде показано, що з кожним із нас Бог мав Свої плани. Однак є багато людей, які йдуть власним шляхом та ігнорують Бога. Бог хоче використати кожного з нас для порятунку безсмертних душ, але якщо ми не навчимося послуху віри, то будемо лише «для одноразового використання», як Самсон-свавільник. Сьогодні серед християн є багато таких Самсонів, а також Йон…

Найбільшим прикладом наслідування Ісуса є для нас Його Мати, Пресвята Богородиця, яка сказала: «Я раба Господня» (по-грецьки «Hé dúlé Kyriú») – і за ту ціну, що Їй загрожувала смерть. Адже згідно зі Законом, жінку чи дівчину, яка чекала дитину і не мала чоловіка, повинні були каменувати.

Марія є блаженна, бо повірила в те, що було сказане Їй від Господа! Неможливе стало можливим через її віру. У Ній через Святого Духа Слово Боже стало Тілом (Ів. 1,14).

В годину Христової смерті Вона стояла в досконалій духовній єдності під Його хрестом. Вона вірила: «А на третій день воскресне!»

«Бачивши матір і біля неї учня, що стояв, а його ж любив Він, Ісус мовить до матері: „Жінко, ось син твій”. А тоді й до учня мовить: „Ось матір твоя”. І від тієї хвилі учень узяв її до себе»
(Ів. 19,26-27).

Останньою волею Ісуса, перед самою Його смертю, щодо Церкви, яку представляв Іван, було передання Ісусової матері: той учень прийняв Її до свого найвласнішого, eis ta idia ‒ в себе (Ів. 19,27).

Бог дав нам обіцянку: «Я дам вам нове серце і нового духа» (Єз. 36,26). Цим новим непорочним серцем є Марія, а Її Він дав нам через Ісуса на Голготі. Нового Духа Він дав нам у день П’ятидесятниці.

Задумаймося над словом «учень»: «Ісус побачив учня» ‒ «сказав учню» ‒ «учень Її прийняв». Отож, хто не є учнем Ісуса, тому Його прохання здаватиметься незрозумілим. Духовне прийняття Матері Ісуса виражає у своїх працях святий Людовік де Монтфорт. Отож необхідно вірою прийняти Марію.

Церква побудована на дванадцяти «стовпах» – на апостолах. Де були ці «стовпи» в годину смерті Ісуса? Їх представляв лише один з апостолів ‒ Іван. Він представляв інших апостолів і всю Церкву. Тому і ти стань під хрест, якщо ти справді учень, подивися Ісусові в обличчя і прийми Його заповіт. Не формально, а щиро, саме так, як того хоче Ісус. Нічого більше і нічого менше. Цей заповіт ми повинні приймати щодня.

У книзі пророка Єзекиїла написані такі слова: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне» (Єз. 36,26). Хто це каже? Господь. Саме Він виконує цю духовну операцію, ніхто інший. А з нашого боку вимагає того, що зробив учень: він Її прийняв eis ta idia, тобто до свого найвласнішого, до свого нутра. Це десь там, де душа відділяється від духа. Отож перше запитання: «Чи ти вже прийняв Ісусів заповіт?» А наступне запитання: «Чи ти ублажаєш Пресвяту Богородицю?» Марія сказала: «Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Лк. 1,48). Це Боже слово. Але як можливо, що деякі християни хулять і ображають Пресвяту Богородицю? Навіть деякі відомі християнські письменники порівнюють Її з демонами. Це жахливе богохульство. Якщо вони дійсно люблять Ісуса, то як можуть ненавидіти і очорнювати Його матір? Марія не є Богом, а лише людиною, але людиною, сповненою ласками. Вона дійсно Богородиця. А крім того, Ісус дав нам Її за Матір у годину Своєї смерті. Кожен з нас має не тільки вшановувати Її, але й прийняти. Ми повинні слухатися Її, як матір, і наслідувати. Через Ісусові слова: «Жінко, ось син твій!» відбувається справді духовне усиновлення. Наче б Ісус сказав: «Так, це твій син, твоя дочка, відсьогодні опікуйся ним (нею). Оберігай його, щоб не впав у гріх, щоб диявол не обманув його». А після слів, адресованих учню: «Ось мати твоя!», сказано, що він з вірою прийняв Її до свого найвласнішого ‒ eis ta idia. Чому це необхідно? Вона є та комірчина, в якій маємо зустрітися з Богом. Вона ‒ той ґрунт, який дає стократний урожай ‒ не як той кам’янистий ґрунт, кам’яне серце, де зерно Божого слова, навіть якщо й проросте, скоро засохне; а також не як ґрунт, де терня відразу заглушить Боже слово. Марія – це та земля, де захований скарб. Тим скарбом є Ісус. Хто правдиво вшановує Ісусову матір, той має і скарб ‒ Ісуса. Це остання воля Ісуса з хреста ‒ щоб ми Її прийняли. «Через Марію до Ісуса!» ‒ таке було гасло святого Людовіка де Монтфорта.

У народі кажуть: «Яка матуся, така й Катруся». Тобто яка мати, така дочка. Особливо жінки сьогодні мали б старатися не бути Євами, а стати дочками Марії, щоб так, як Вона, боротися за спасіння безсмертних душ. Апостол Іван під хрестом пережив своє безкровне мучеництво. Він єдиний з апостолів не помер мученицькою смертю. Йому вже не було потрібно підтверджувати своє свідчення кров’ю, як іншим. Він не зрадив Ісуса ще тоді, на Голготі. Нехай же і ми будемо такими апостолами, свідками, як учень Іван, який прийняв Матір Ісуса. Він також став пророком і написав для нас книгу Одкровення ‒ Апокаліпсис, яку Ісус відкрив йому на острові Патмос.

Сьогодні діє дух антихриста і змінює мислення настільки, що люди не відрізняють добра від зла. Вороги Христа вже вбили духовне життя. Вони вбили Ісуса в людських душах. Але Ісус воскресне! І Церква воскресне! Настане духовне воскресіння. Як це станеться? Святий Дух це вчинить, ніхто інший. Через кого? Через Пресвяту Богородицю, яка сказала: «Я раба Господня», через чоловіків і жінок, які приймуть Духа Христового, які дійсно малі, дійсно покірні, які прийняли Марію так, як Іван під хрестом. Вони матимуть характер Марії ‒ будуть слухатися Бога і наступати на голову пекельного змія. Вони будуть боротися проти єресей, проти брехні та проти духа смерті, будуть проповідувати Правду ‒ живого Христа ‒ і наслідувати Його, бо тільки в Ньому є спасіння, ні в кому іншому.

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП

mailerlite.com/webforms/landing/b9p8t8