Clicks3
NewsLetters

Слово життя Пс. 39,7

«Кожен подорожує по життю, як міраж, зашумить, як подув вітру, збирає майно і не знає, хто його захопить»

Цей вислів псалма вказує на глибоку правду, яка стосується скороминущості нашого життя, реальності смерті та людської сліпоти, яка з нею не рахується, і навіть не припускає, що станеться з майном, яке людина собі назбирала. Іншими словами, цей вислів псалма вказує на марноту. У попередніх 5-му і 6-му віршах сказано: «Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, нехай знаю, коли я помру. Ось кілька п’ядей завдовжки зробив Ти мої дні і вік мій ‒ немов би ніщо перед Тобою; кожна людина ‒ лиш подув, і навіть якщо б стояла міцно». Хто з нас, людей, усвідомлює собі цю реальність, яка стосується кожного з нас? Тому в слові життя також сказано, що кожен подорожує по життю, як міраж, тобто як хтось, хто не зважає на реальність.

Після 7 вірша, який будемо повторювати два тижні як слово життя, слідує 8 вірш, який вказує на вихід: «Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в Тобі! Від усіх моїх переступів мене визволь». А у 13 вірші псалмоспівець взиває: «Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози».

Справжня мудрість ‒ це думати про кінець. Все, що є навколо нас, залишимо: свої речі, своє майно, своїх найдорожчих. У вічність нічого з собою не візьмемо. Але Святе Письмо каже, що любов ніколи не минає. І апостол говорить про те, якою є любов. Вона терпелива, вона не заздрить, не надимається, не поводиться нечесно, не шукає своєї вигоди, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, але завжди радіє правдою. Отож, любов нерозривно пов’язана з правдою. Чиста любов, агапе, означає, що ми повинні поставити Бога на перше місце, тобто любити Його всім серцем, усією душею і всією силою, а це маємо переживати, передусім, у внутрішній молитві. Тут насамперед дамо Богові свої гріхи, а потім віддамо Йому всі свої проблеми і турботи. Це вихід з марноти життя і можливість вже тут закуштувати щасливу вічність, до якої рано чи пізно ми повинні перейти.

Якщо маємо особисте відношення до Ісуса, то пізнаємо, що в Ньому нам прощені гріхи, Він дає нам силу долати навіть найважчі життєві ситуації. А потім з Ним маємо пройти і через ворота смерті у щасливу вічність.

Візантійський Вселенський Патріархат