Clicks5
NewsLetters

Слово Патріарха Іллі: За все потрібно дякувати Богові ‒ і за удари, які надають форму

Мікеланджело повинен був зробити статую Мойсея. Йому привезли великий камінь, чи радше величезну брилу. Він зі своїм помічником пішов подивитися на неї. Спочатку він захоплено обходив камінь, а тоді замислився, поглянув на нього і сказав: «Я бачу там Мойсея». Його помічник здивовано запитав: «Мойсея? Це ж камінь, а не Мойсей». А Мікеланджело відказав: «Але я його там бачу». ‒ «А що потрібно зробити, щоб він там дійсно був?» Мікеланджело відповів: «Усе, що не є Мойсеєм, мусить іти геть». ‒ «А як це станеться?» ‒ «Долото, молоток і удари. Удари надають форму».

Так є і з нами: все, що в нас не є Ісус, мусить іти геть. А як це станеться? Удари надають форму. Бог змушений допускати на нас певні випробування, терпіння, іноді й через наших ближніх, які насварять нас чи несправедливо поведуться з нами; або ж нас спіткають різні втрати, смерть найближчих... Удари надають форму. Але іноді удари можуть і знищити діло ‒ тоді, коли ми їх відкидаємо. Ми повинні за все дякувати Богові, все приймати. А щоб ми були здатні це робити, треба усвідомлювати власний гріх. Ми потребуємо світла, пізнання, справжньої самокритичності, щоб могли правдиво і з вдячністю бачити: так, цей удар є за моє лінивство, за мою недбалість, за мій гедонізм, за моє свавілля, або ж за щось іще гірше, що я вчинив... Удари надають форму. Тому ми повинні навчитися дякувати, дякувати Богові за все. Це просто. Можемо це випробувати. Є десятки, а може й сотні прикладів того, як це діє ‒ не на 99%, але на 100%. Якщо маємо якесь терпіння, то питання в тому, чи ми приймемо це терпіння (мале або велике) і чи зможемо за нього дякувати. У Псалмі 118 сказано: «Сім разів на день я Тебе славлю за Твої присуди справедливі» (Пс. 119,164). Це означає, що коли прийде якесь зло, ми повинні дякувати ‒ дякувати за справедливе поводження Бога з нами, бо Він хоче нашого найбільшого добра. Хтось скаже: «Що це означає? Адже це насміхання над Богом. Як я можу дякувати, коли приходить щось погане?» Тоді автоматично виникає думка: «Чому?» ‒ а потім себежаль, бунт, гнів... Але не стосовно диявола, який є причиною зла, а стосовно Бога. Та коли замість того, щоб гніватися чи впадати у відчай, почну дякувати, тоді Бог і зло оберне на добро, а головне ‒ тоді навіть у найважчих ситуаціях я не втрачу єдності з Ним, а це найважливіше!

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП

mailerlite.com/webforms/landing/b9p8t8